Херсонщино рідна, мій степе безкраїй,
Де сонце пливе над полями щодня,
Де вітер у травах співає і грає,
Там серце навіки сховала земля.
Там небо високе і тихі світанки,
Дніпро сріблиться у ранній імлі,
Там мамині руки, вечірні співанки,
І запах дощу на гарячій землі.
Там спогади теплі живуть поміж нами,
Немов журавлі у осінню блакить,
І навіть роками, чужими містами
Любов до Херсону в душі не мовчить.
Херсонщино рідна, тебе пам’ятаю,
У серці нестиму крізь бурі й роки,
Бо де б не була я — душею вертаю
У степ, де колись починались шляхи.

Відредаговано: 23.05.2026