Сторінка третя: святвечірня подорож у дитинство

Уже не вспіти. Тільки спогадами протоптуєш стежку у святвечірній дивосвіт, де ще в родинному колі смакується бабусиною кутею, спиться на "дідові" від дідуся, колядується...
Незважаючи на покусування морозу, спішимо на святвечірню гостину до найрідніших. Із кожного куточка села збігаються діти й онуки, й це є найбільшим щастям як для дорослих, так і для малечі. Почнуться передріздв'яні дива, які грітимуть споминами не один рік. 
Як тільки всі сходилися, то бралися за дідуха, який, прикрашений сподіваннями на щедрий урожай, надіями на здоров'я й добробут у родині, вмощували на покуті. "Дідух до хати - біда з хати; дід на долівку - здоров'я довіку", - приповідали дідусь Микола і вносили до хати діда. О, то було одне із найулюбленіших обрядодійств! Підлога, застелена соломою, ставала дитячим мікросвітом спілкування й забав. Дівчатка, зібравшись купочкою, ділилися потаємним, а хлопчаки наввипередки завзято доводили власну вправність у дружніх поєдинках. 
Повечерявши, наслухавшись розповідей дідуся про сибірИ та неодмінно "накрижувавшись" і награвшись до солодкої знемоги, дітлашня засинала "на дідові" під колядки, які щедро виливалися з людських доль: "Устань, господарю, та й виходи з хати...".
Однак, то вже буде сторінка, наповнена різдвяною настроєвістю. Минулість.
"Крижування" - ритмічна руханка на лавці, під час якої треба було міцно триматися руками одне одного, а ноги схрещувати під лавкою.