Калейдоскоп душі
Чому ніхто не говорив
Чому ніхто не говорив,
Як важко йти у бій з собою?
Де гори розбитих корит,
І безперервно накриває втомою.
Де кожен крок ти знаєш наперед,
А місцями — одразу нокаут.
Кількість аргументів — вбивчий сет,
Тіло знову стискає страх.
Ти намагаєшся чинити опір,
Змінюєш стратегію й погляд,
Та кожен раз відчуваєш докір,
Що недбало провів огляд.
Ти — завжди винен,
Ти — ховаєшся за причини.
Повітря вибиває з легень,
Чи звернувся б ти так до дитини?
Чи сказав би собі малому,
Що ти робиш усе не так?
Що й надалі варто бути одному?
Бо ніхто не любить невдах.
Що тебе занадто багато?
Що ти все ламаєш, псуєш?
Що ти втікаєш від складно?
Що знову дурницю верзеш?
Що ти не завершуєш почате?
А що не робиш обов’язково з дефектом?
Хіба воно того варте?
Що ти робиш себе обʼєктом?
Усіх страхів, усіх вагань,
Усіх надій, усіх питань,
Усіх мрій, усіх зізнань.
Але в кінці — ти і жаль,.
Втрачених моментів,
Ти, як згорток зруйнованих елементів.
Перед тим, як знову себе руйнувати,
Уяви себе малим, чи він буде радий?
31.01.2026
Відредаговано: 05.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
