/ Багряний / Кінець фільма
Метелика вабить вогонь
Любити тебе, як весняну ніч
Віднайти мене — загуби мене
Святих останніх днів
Три крапки
Сузір'я
Але, але, але
Погляд, дотик, поцілунок
Ти ж недовго чекав мене?
Вогні міста
1+1
Усі запитання були в повітрі
Гірке вино
Ти — старт і перший фініш
Ми запізнилися на день...
У долі запитай про нас
У понеділок ми не знаємо
Прямі
І сніг став моїм свідком
Десь між ребер — серце
Зупинка
Ти в серці моєму навічно прописана
У спогадах про весну
В кінці листа
Ти шепотів мені секрети
На відстані але завжди поруч
Тільки ми
Напиши мені хоча б слово
Невпевненний перший крок
Ти станеш моїм падінням
Збери мене по частинам
Покажи світ своїми очима
Марна справа
Залиш мене собі
На підсвідомості знаю
Я кохатиму завжди... здалеку
Я запрошу тебе на танець
Можливо
Збиті руки до крові
Ти не зітреш мене з карти памʼяті
/ Фіолетовий / Сховатись
Чому?
Сотні дверей чекають на тебе
Здалека
* * * Не всі вірші мають сенс
Це найкращий день нашого життя
Я не зізнаюсь
А якби?
У дамбі присутні тріщини
Секунда
9 кіл
Внутрішній голос
Відчуваю
* * * Хоч стій, хоч падай
Мені говорили
Якби розмови мали сенс
І люди стають чужими
Остання надія
Цвіт сакури
Думки
Ми складемо надії в сніп
Наша геолокація
Ти розділиш зі мною гріх?
Перед тим, як все полетить шкереберть
Витріпаю душу
Музика латала мої діри
Розірви душу
Вздовж і впоперек
Усе, що зараз в цю мить
Ходьба по колу
Розчарування дарує байдужість
Одного разу
Якби ж в слова можна було загорнутись
Хтось
Коли сонце ховається за схил
В який самообман ти повіриш сьогодні?
Чому ніхто не говорив
* * * і серце кровило від ран
/ Червоне і чорне / І знову сірі будні
Хвилина тиші
Прийшли до мене
Я дивився їй прямо в очі
Тіні
В наступному житті
Приховані звʼязки
Мамо
Красива картина — всередині гнила
Світові не потрібна правда
Мертві не говорять, а живі мовчать.
А сьогодні?
Занадто
P.S. Жовтий — сіль, перець і часник
Текст
headset
Аудіо
У вас з'явилася можливість прослуховувати аудіо цієї книги. Для прослуховування скористайтеся перемикачем між текстом й аудіо.
ОК
Марна справа
Я вимикаю світло,
І сховаюсь у твоїх обіймах.
Зникаючи в них безслідно,
Нас шукатимуть у міфах.
Ми по черзі розповімо, як минув день,
Що сколихнуло серце, а що похитнуло віру.
Торкаючись руками ледь-ледь,
Вимірюватимемо міру.
Ми пізнаватимемо себе у темноті,
І одне одного натомість.
Я здійсню гріх, бажаючи тебе вкрасти собі,
Ти будеш думати «куди я вліз?»
Ти мій сон —
Я в нім розчиняюсь, я в нього втікаю.
Твій улюблений монохром,
Перечепившись, нас змішаю.
Рука буде на вимикачеві,
Ніби нога, що нервово стискає гальма.
Нам потрібно вибратись з темноти тунелів,
В них залишатись марна справа.
Я вмикаю світло,
І як завжди тебе немає.
Лише моє бездушне тіло,
Невідомо, що його досі тримає.
02-03.2026
