✴✴ Розділ 24 ✴✴
Йдучи по крові дівчина спустилася на нижній поверх. Ще через декілька метрів вона вперлася в зачинені двері. Слід обривався саме біля цих дверей. Калі мугикнула.
- Здається прийшла. - вона постукала своїм магічним браслетом по металевій обшивці. - Сова, відчиняй - ведмідь прийшов!- не змогла втриматися та не прокоментувати вона. Звісно що двері не відчинили. Та прислухавшись, богиня почула що по той бік відбувається якесь пожвавлення. Вона повторила свій стукіт ще раз.
- Айші! Варгане! Я знаю ви тут. Навіщо ховатися від того, що й так уже написано на долі?
Шурхіт за дверима припинився. Тепер не чутно було нічого окрім болісного мичання. Можна було вирішити, що за дверима знаходиться як мінімум реанімація, в якій займаються евтаназією. Максимум, що можна було вирішити виходячи зі звуків, які долинали через зачинений прохід, що через стіну знаходилася ферма по забою великої рогатої худоби.
- Я все зрозуміла. Ви хочете пограти у піжмурки перед смертю. Не питання. тим більше якщо ви не знали, то у багатьох культурах різних цивілізованих народів вважалося, що останнє бажання засуджено до страти в обов'язковому порядку повинно було бути виконане. Уявляєте? Оце закони! Правда було одне виключення - засуджений не мав права просити помилування. Тому і вам обом воно не світить. - Калі розсміялася. - То що, ви мені відкриєте? Чи все потрібно робити самостійно.
По ту сторону дверей ні поруху.
- Добренько. Не хочете, як хочете. Проте не говоріть що я вас не попереджала.
Велична богиня кинула ще раз погляд на металеві двері.
Як вважаєте, ці двері міцні? Бо я вважаю, що ні.
Мить і двері дійсно розлетілися не витримуючи натиску верховної богині.
-Ку-ку! Я ж обіцяла, що знайду вас. А ви скоріше за все жили примарною надією, що я не зможу цього зробити. І коли ж ці наївні демони зрозуміють, що богиня Калі завжди доводить заплановане до логічного завершення.
Дівчина зайшла до невеличкої кімнати та огледіла простір, в якому щойно опинилася.
В найдальшому від дверей кутку на купі різного мотлоху богиня відрізнила два силуети. Вона зробила крок вперед, потім. ще і ще один. Один з силуетів потягнувся в напрямку до дівчини. Інший же, навпаки відкинувся назад. Дівчина зробила останній крок і примружила очі вдивляючись перед собою. Серце богині почало буквально вистрибувати із грудей. За мить її неймовірно сині очі змінили колір на болотно -зелений.
- Міла. Мілано! Дівчинка моя бідолашна. Як ти потрапила сюди? Де ж ти була? Ми всюди тебе шукали. Скільки всього трапилося, ти навіть не уявляєш. - Олівія кинулася до подруги й тільки зараз зрозуміла, що руки та ноги Міли зв'язані щільною мотузкою, а на щиколотці лівої ноги знаходяться кайданки, які. переходять у масивний металічний ланцюг. Дівчину тримали тут немов собаку.
- Мілочка, зірка моя, як же так сталося? - з очей обох дівчат побігли сльози. Їм так багато потрібно було розповісти одна одній - Зараз, почекай ще зовсім трошки, я врятую тебе. Зараз я зніму цього бісового ланцюга. Моя хороша, просто потерпи ще трошки.
Білявка схопила руку подруги. Шалено швидко мозок перебирав варіанти при яких можливо було допомогти Мілані. Вона настільки занурилася в дані роздуми, що зовсім забула про те наявність в кімнатці ще одного силуету.
- Так значить, ти і є грізна та наводячою жах богинею Калі? - зовсім поруч пролунав жахливий голос. - Яка ж ти нікчемна!
На одну мить здалося що весь простір і час зупинився та завмер. Поступово очі блондинки почали наливатися шаленою люттю.
- Ти, триклятий ниций виродок - дівчина різко випросталася. -Хто дав тобі право гратися в бога? Ти спробував вирішувати людську долю, подібно тому, як це робимо ми. Проте скоріше за все просто забув що демонам не дозволено верховодити в житті смертних. Тим паче в житті даної дівчини.- говорила уже на Олівія. До Варгана зверталася богиня, що зараз просто купалася у своєму шаленстві.
- Ох вже ця ваша божественна манія величі. Вона мені ніколи не подобалася. А що стосується того, що я намагаюся влізти в долю даної нещасної...А чому б і ні? Я знайшов для неї просто ідеальну роль. Замість того, щоби просто безцільно витрачати своє життя на пошук безмежного кохання та гострих відчуттів я запропонував їй ці самі відчуття.
-Ти запропонував їй попрощатися з юним життям, що практично щойно почалося. І поміть ти, сучий син, старався не для неї. Ти ж завжди думаєш лише про себе. Переслідуєш лише одну мету - посісти найвище місце в пантеоні божеств. І заради цієї мети готовий йти по трупах. - Калі дивилася прямо в очі противнику.
- А що поганому в такому прагненні? По - перше, в цьому і полягає сутність всіх демонів: спокушати, випробовувати, знищувати в ім'я вищої демонської цілі. А по - друге: чи не так само вчиняють боги? То може ви не такі вже й святі та безгрішні, якими хочете здаватися. - Варган недобре посміхнувся. - Хіба ти про це ніколи не задумувалася, о премудра Калі?
- Не тобі дозволено буде щось вирішувати в прадавньому балансі сил. Єдине, що дозволено такому, як ти схилятися перед божественою силою.
- Проте мені набридло це робити. Скільки ще повинно пройти часу аби з'явилася можливість хоча би щось змінити? Ще тисяча років, п'ять, двадцять, п'ятдесят…. Чи не краще самостійно створити таку можливість?
- Створити?
- Звичайно створити. Достатньо просто нацькувати на всевишню богиню якогось демона, можна й не одного. А після того, як дану богиню буде знищено посісти спочатку її місце. А в подальшому, за допомогою армії своїх послідовників взагалі змінити уклад нижнього та верхнього світів.
- І ця богиня, яку ти люто бажаєш знищити - я?
- Ну звичайно. Якщо ти не пам'ятаєш в одному давньому пророцтві було сказано, що саме ти, як богиня божественного балансу повинна стати першої ланкою у процесі великої революції. Ти, і жертва, що обрана з поміж людського смертного населення. Мене сподобалася ця дівчина. Є в ній щось таке чаруюче, погодься? Тільки я не зрозумів, що тебе з нею пов'язує. - Було зрозуміло, що Варган не блефує. Він дійсно обрав Мілану для жертви, керуючись тільки своїм смаком в жінках.