Розділ 16

✴✴  Розділ  16  ✴✴

    Зайшовши до потрібної зали дівчина зміряла кроками території кімнати. Сто сорок уроків. Нічогенький собі зал для нарад.  Тут спокійнісінько можна організувати повноцінний спортивний зал. Причому, якщо постаратися, то можна помістити навіть невеличкий басейн. Білявка подумки прикидала загальні розміри всієї будівлі, якщ вона вміщає в собі такий конференц - зал. Більш того і сам кабінет керуючої, в якому опинилася Лія, не відрізнявся своїми маленькими розмірами. Вона присіла на один зі стільців, що обрамлювали чорний металевий стіл. 

   - Чи можу я запропонувати Вам очищеної питної води чи якісь інші напої? - металевий голос робота розбавив самотність.

   - Давай. Воду, якщо це можливо. Газовану. - Олівія роззирнулася намагаючись віднайти в кімнаті кулер з водою. Його не було.

   - Прошу пробачення, проте смію нагадати Вам пані Вільцберг, що дана варіація питної води давно заборонена для використання у суспільстві.

   - Заборонена? Чому?

   - Шкода такого роду води була доведена на науковому рівні. - робот підтримував розмову, так само як би це робила звичайна людина. - Бульбашки газованої води згубно впливали на внутрішню оболонку шлунка людей. Вони викликали захворювання кишково - шлункового тракту. Після того, як дану властивість води змогли довести в результаті лабораторних досліджень її було заборонено на законодавчому рівні. це сталося тридцять сім років тому. 

   - Дякую. Змістовна відповідь. Тоді замовляю звичайну воду.

   Десь всередині столу щось почало клацати. Олівія зачаровано спостерігала за тим, як повільно відкрилася кришка, та піднялася склянка чистої води, що стояла на паперовій серветці.

   - Дякую.

   - Чи можу я бути ще корисним для Вас, пані?

   - Ні, дякую.

   - Тоді за Вашої згоди я відключаюся. Роботам, на рівні Вашої компанії, не дозволяється бути увімкненими та присутніми в період переговорів. Якщо інше не було внесено в налаштування попередньо.

   Поглянувши на камеру, що була вмонтована в кутку стелі дівчина помітила, що червона лампочка, яка до цього блимала, зараз не світилася. Вона видихнула з полегшенням, адже випала нагода привести свої думки до ладу перебуваючи на самоті. вона зробила ковток води зі склянки та опустила очі. Погляд зупинився на браслеті, що прикрашав руку. Пальцями іншої руки Олівія перебрала невеличкі срібні черепи, що виконували роль підвісок на прикрасі. В деякі з них було інкрустоване дорогоцінне чи напівдорогоцінне каміння червоного кольору.  

   - Ну що ж Калі, значить ми з тобою потрапили до майбутнього. Проте, якщо сказати правду я навіть не маю поняття про те де шукати нашого ворога та як його потрібно буде здолати. - Олівія втомлено потерла скроні. - Що мовчиш? Може даси відповідь хоч на одне з моїх запитань. Зрештою стараюся я ж не тільки для себе. - дівчина встала з-за столу та ще раз пройшлася по залу. Починав проявлятися характер безсмертної богині. Гнів і роздратування в середині були практично на піку, коли з коридору почулися кроки. Вони були все ближче і ближче. Блондинка повернулася лицем до входу і завмерла в очікуванні. Зараз вона була схожа на пантеру перед вирішальним стрибком.

   - Пані Вільцберг? - незнайомий чоловік зайшов до кімнати. - Ви кликали мене.

Все ще закипаючи від люті, якій дівчина марно намагалася знайти причину, вона втупилася прямо на людину, що зайшла. Невисокий, проте коренастий чоловік, з невеликими залисинами на скронях був одягнутий у дорогий твідовий піджак. Міцні, доглянуті руки  стискали декілька паперових папок. На корінці однієї з них  теки було зазначено: “справа М. Каррінга”. Друга тека була з поміткою “А. Меріджі”. Олівія пройшлася скануючим поглядом по викликаному до неї робітником фірми.

   - Так, Даміре, проходь сідай. Чай, каву не пропоную - вже вимкнула помічника, тому сам розумієш. - вона повернулася до чоловіка спиною. Проте його реакція не зосталася непоміченою. 

   - Я слухаю Вас, пані. - чоловік сів. Проте як він не намагався створити розслаблену і спокійну подобу, це йому не вдалося. - Що Вас цікавить?  

   - А ти не здогадуєшся? - Олівія практично повністю була пригнічена волею богині. Вона граційною ходою пройшлася біля  кожного з трьох вікон, через які в кімнату потрапляло світло, та опустила жалюзі. - Може сам додумаєшся?

   - Вибачте. Проте я не розумію про що Ви говорите? - голос чоловіка зрадницьки затремтів. 

   - Хіба? Калі стала по той бік столу. Саме навпроти свого співрозмовника. Вона кинула на нього один гнівний погляд. Зелені, людські очі Олівії, зараз повністю змінили колір. Вони стали темно - синього кольору, неначе небо перед грозою. Це була вже не Олівія Маргенштайн. Тіло дівчини та і її свідомість стали потрапили під повний контроль багаторукої богині. - Подивися мені в очі, тварюко, і спробуй переконати, що ти дійсно не розумієш про що зараз піде мова.

   Тваринний страх буквально відчувався в наелектризованому повітрі. Його випромінював чоловік у твідовому піджаку. 

   - Ти? Звідки ти тут? Як знайшла мене? - говорившого практично безупинну трясло. - Я не зробив нічого такого, чим би заслужив привернення твоєї уваги.  

   - То, я бачу  нема потреби повторювати моє питання. Це значно спрощує нашу подальшу розмову.

   - Кккалі… Я… Я не….

   - Мене зовсім не турбують твої вибачення чи причини  з яких ти висмоктував життєву енергію з простих смертних.  Ти прекрасно влаштувався. Дійсно, я оцінила. Що може бути більш вигідним, як не робота брокером на фінансовій біржі. Просто сиди собі та очікуй на наступну жертву. А вони я гадаю косяками йшли. Варто було лиш поманити та пообіцяти надати можливість легкого збагачення. Скажеш що я не права?

   - Але ж було б нерозумно втрачати таку можливість. Тим більше для демона. Вся наша суть полягає в поглинанні слабіших та наївніших від нас.- демон спробував ще щось пояснити, проте богиня перервала його.