Розділ  11

✴✴  Розділ   11  ✴✴

   -Не турбуйся, ми її обов'язково віднайдемо. З нею все гаразд. я наполягаю, щоб ти прийняла цю інформацію як факт. І непохитно в це вірила.- Серхіо відкрив рот для того аби якось ще заспокоїти засмучену дівчину. Проте його перервав телефонний дзвінок. на екрані його телефону з'явилася всміхнена фотографія Армана. - Ну от, бачиш. Я впевнений. що мій кузен вже знайшов нашу пропажу і зараз хоче сповістити про те, де і коли ми всі зустрінемося.

   -Надіюся, що ти правий.

   -Навіть не сумнівайся в цьому.  

   Серхіо відповів на дзвінок. Обличчя його набуло якогось невиразного вигляду. Було зовсім не зрозуміло, що відбувається та про що розповідає Арман. Тому, що б хоч якось зняти напругу, що зростала з шаленою швидкістю Олівія сконцентрувала свою увагу на явному діалозі кузенів.

   - Армане, ми щойно про тебе говорили з Олівією.

…

   -Так. Все добре, звичайно в гарному. Ти ж знаєш, що наш з тобою улюблений ресторан може прекрасно відволікати від буденних турбот.

…

   -Ти впевнений? Це стовідсоткова інформація?

…

   -Ні! Ми самі зараз під'їдемо та все на місці вирішимо. 

…

   - Я не знаю. В процесі поїздки спробую дізнатися. Диктуй адресу. 

… 

   Дякую. Хвилин за двадцять будемо. Зустрінемося на вході.

   Тенісист відклав телефон та знаком покликав офіціанта.

   -Ну? Серхіо, що там? Арман знайшов її? Дівчина ледве чула себе за гучними ударами власного серця.

   -Можна нам, будь ласка, рахунок і ще пляшку самого міцного алкоголю, який є у вашому закладі. 

   -Хвилину, сеньйоре.

   -Серхіо, ти чув що я запитала? Олівія спробувала зазирнути йому в очі.Проте він чомусь сховав погляд.

   - Хвилину, Лія. Одну хвилину. Серхіо знову потягнувся по телефон.

   Дівчина зірвалася з місця.

   -Негайно відповідай мені. Про що ви говорили з Арманом?Точніше, що він тобі сказав? Чому ти мовчиш? Що трапилося? Я маю право знати, що відбувається. Я маю право! Мілана - моя подруга. Негайно відповідай. Білявка з усієї сили трясла хлопця за плечі.Було зрозуміло, що він щось не говорить і це було нестерпно.

   - Олівія, я зараз тобі все розповім. Проте прошу тебе, сядь. Мені потрібно викликати таксі. Нас чекає Арман. Прошу. В голосі свого супутника дівчина знову почула металеві нотки, опиратися яким було неможливо.

   -Можна замовити автомобіль? Потрібен зараз до ресторану “Lugar celestial”. Куди їхати? Ем…. Вулиця Сорна 84. Так ви віно почули, саме Сорна 84. Так, саме туди. Дякую. Серхіо явно був роздратований і пригнічений одночасно. 

   -Прошу тебе, говори. Лія як пришпилена сиділа на своєму місці і благально дивилася на хлопця.

   Її тираду перервав офіціант, що саме підійшов.

   -Сеньйор Омера, Ваш рахунок та замовлення.

   -Дякую.

   Він практично не дивлячись на рахунок поклав декілька сотень євро на стіл.

   -Можна без решти.Дякую.

   -І Вам дякую. Надіємося побачити Вас з Вашою супутницею ще в нашому закладі. Гарного вечора Вам.

   - Ще раз дякую. Проте на цьому гарно проведений час скоріше за все закінчився. Хлопець підвівся і подав руку блондинці.

   Вийшли на вулицю вони саме вчасно. До входу фешенебельного ресторану під'їхала гарна жовта автівка з поміткою “Таксі”. Водій вийшов до своїх пасажирів і відчинив задні дверцята. Пара сіла, в повній тиші вони рушили. Десь глибоко в душі Олівія розуміла, що від'їжджає в незвідане. В якусь нову, скоріше за все жахливу історію. Вона розуміла, що життя вже не буде таким, як раніше. Ще й Серхіо мовчав, хоч і тримав її за руку. А за їхніми спинами веселими вогнями запрошував нових відвідувачів дорогий ресторан, що носив найдоречнішу для нього назву “Райське місце”. Дівчина боялася порушити гнітючу тишу. Ще більше вона боялася почути невтішні новини, тому просто мовчала.

   Почав розмову Серхіо.

   -Лія, вибач. Я просто не знаю, як правильно поводитися з тобою. Знаю. що налякав тебе. пробач ще раз. 

   -Розкажи мені, будь ласка, все що тобі сказав Арман.

   -Так, проте скажи спочатку чи є в Міли татуювання?

   - Є. Але звідки про це знаєш ти? Чи вона встигла тобі їх показати?

   -Ні. Не встигла. Ми за ті декілька годин знайомства стали не наскільки близькими. А скільки їх у неї на тілі? Чи є зображення вовка?

   -Ні. Міла ще перед першим курсом зробила собі татуювання багаття на правій нозі. Ну типу, що б горіти та зігрівати по життю як багаття. А друге татуювання, вона планувала показати вже після того, як загоїться. Але до чого такі запитання?

   Серхіо глибоко зітхнув і відкупорив пляшку, що замовив принесли в ресторані, з якого вони з Олівією щойно вийшли. Алкоголем виявився - чорний абсент в гарний витій пляшці. Юнак налив повний стакан даного напою та простягнув його стривоженій дівчині.

   -Лія. прошу тебе випий. Це зніме нервозність і дозволить хоча б трошки розслабитися.

   -Навіщо мені це пити? Серхіо скажи правду: моя Мілка мертва, так? Чи ще гірше?

   -Дорога, прошу тебе випий і я все розповім. Він обережно вклав напій у руки Лії.

-.....

   -Так потрібно, пий. Серхіо зачекав доки дівчина зробить ковток. Він відвів погляд та зауважив, що таксист став їхати повільніше. В дзеркалі заднього виду тенісист побачив співчутливий погляд золотисто - карий очей. Вони зрозуміли один одного без слів.

   Олівія поморщилася. Їй захотілося виплюнути назад той ковток, що вона зробила. Горло нещадно пекло. У роті  був дещо приторний післясмак смородини та полину. Вона підняла склянку. щоби роздивитися її ближче. Пальці нервово тремтіли тим самим передаючи вібрації рідині. що щойно випила дівчина. Чорний колір був як знамення чогось невідворотного. Олівія вертіла стакан в руках. По тілу почало розливатися приємне тепло. В голові відчутно загуло - вплив міцного алкоголю. Ще за декілька хвилин те нервове напруження. що скувало тіло і свідомість блондинки відступило. Вона відкинулася на спинку сидіння та заплющила очі.