Розділ  7

 ✴✴  Розділ   7 ✴✴

   Олівія  потопала в м'якому кріслі світлого кольору, що стояло у великій просторій вітальні. Перед дівчиною на кавовому столику стояла чашка з ароматним напоєм і ваза з кришталю. У вазі красувався подарований нещодавно букет троянд. Такі ж квіти були розставлені по території всього величезного будинку. Це створювало легкий, проте незабутній аромат - така собі природна аромотерапія.

   - Отже, що саме ти запитала в Армана. що так здивувала його? - Серхіо сидів навпроти дівчини у такому ж кріслі та уважно дивився на неї.

   - Нічого незвичайного. Просто запитала чим ти живеш окрім тенісу і як ти все встигаєш. - дівчина зробила ковток кави.

   - Тож Арман встиг тобі розповісти чим я займаюся?

   - Ні, на жаль він озвучив тільки загальні факти: спорт, сімейне діло, благодійність. Крім того факту, що ви кузени, Арман не встиг розповісти детально нічого. Тому запитаю у тебе.

   - Запитуй, все що тебе цікавить. - спортсмен всміхнувся.

   - Ну, наприклад, чим займається твоя фамілія? Або ж що саме за  благі справи заполонили твій вільний час. Ну, якщо це звісно не секрет за сімома замками.

   - Дійсно незвично. Навіть для тебе. Я то вважав, що тебе першочергово буде цікавити моє захоплення культом богині Калі. А тут загальноприйняті питання. Ніяких тобі каверз типу : “- Що то за секта така? Чи приносити ви жертвоприношення? Чи ріжете дітей?”  - хлопець хитро примружив очі.  - Чи все ж таки я попав в ціль і ти просто почала здалеку?

   - Якщо чесно, я просто хочу дізнатися в першу чергу щось про тебе, як про людину. А вже потім про вашу секту. - дівчина також примружилася. - Можливо ви й не приносити жертви, а лише обмежуєтеся викраденням людей. І саме ваша організація викрала мою Мілку, бо якщо серйозно, то починаю турбуватися за неї.

   - Міла? Твоя подруга? А вона зникла? - Серхіо поставив свою чашку та нагнувся ближче до своєї гості. 

   - Вона не відповідає на мої дзвінки. А коли вранці принесли твій подарунок її вже не було в номері. проте, я впевнена,- ця руда мармиза десь просто загубила свій мобільний і нічого серйозного не трапилося, окрім того, що вона потрапила на покупку нового телефона. - проте як би не старалася Лія, її голос все ж таки почав тремтіти видаючи занепокоєння.

   Чоловік взяв її за руку намагаючись заспокоїти.

   - Так, звичайно все добре. Вона ж наскільки я встиг її пізнати - вітряна особа. Проте знай в будь-якому випадку я не залишу тебе саму і по можливості допоможу в усьому.

   - Я вдячна тобі...

   Чуттєвість моменту перервала красива мелодія. Дзвонив мобільний Серхіо.

Він лише витягнув його з кишені, відімкнув звук і поклав на стіл.

- Я повторюю, не турбуйся. Ось побачиш коли я поверну тебе до готелю пропажа знайдеться сама. І гарантовано вже буде очікувати тебе в номері з підготованим допитом відносно побачення.

 Серце Лії зойкнуло від теплоти та сенсу щойно сказаного.

- Так у нас все-таки побачення?

- Ні! Що ти таке вигадала, сеньйорито?! Я просто так подарував тобі одні з найдорожчих квітів у світі. Це в мене хобі таке - обдаровувати гарненьких дівчаток. - Серхіо сказав це настільки серйозним тоном, що брови Олівії полізли вгору.

-.....

- Лія, мила моя, я жартую. Звичайно ж у нас побачення.Або я дуже на це сподіваюся. 

- Ну й жарти в тебе. - дівчина все ще не довірливо дивилася на співбесідника.

-  Кхе-кхе! Я надіюся не завадив нічому потрібному і завадив всьому непотрібному. - голос Армандо, що саме увійшов в кімнату розрядив обстановку.

- Ні, брате. Бачиш, наша гостя не може прийняти рішення відносно того чи від щирого серця я послав їй вранці презент чи просто вирішив поганяти понти. 

- Лія, я можу завірити тебе що цей бовдур ще той ловелас, проте на своїх прихильниць він не витрачає більше ніж десять відсотків від суми що заробляє в місяць. І то, потрібно ой як постаратися, щоби отримати від нього більше ніж просто  “Я подзвоню!”. А тут з'являєшся ти. Уяви, як мене брат  заінтригував розповідями про те, що на його прийомі була чарівна німфа. Більш того, цікавість моя посилилася, коли Серхіо почав самостійно обирати тобі подарунок. Тому коли він попросив привезти тебе, я не те що зрадів, а майже танцював від передчуття. Бути водієм - значить побачити тебе. 

- Ну добре, задобрили. Вірю. - Олівія посміхнулася. - Надіюся що все саме так і було.

- Кузене, проте я потривожив ваші амурні справи не просто так. Дзвонив Альфредо.  - Арман повернувся до брата.

   - Альфредо? Що сталося? Щось в магазині? Щось, що потребує нашої присутності? - Серхіо явно не охоче відірвав погляд від своєї гості.

   - Так. На жаль, без нас. нас ОБОХ він не впорається. Прибула спеціальна партія товару, що ти замовив і щоби її відвантажити потрібні ми. Перевірити та завізувати.

   - Ну добре. Лія, запрошую, точніше ми з кузеном запрошуємо тебе пізнати ще одну сторону нашого життя. Ти не проти?

   - Я не проти. Та чи не буду я вам заважати? У вас же бізнес, справи… 

   Арман всміхнувся. На мить він здався дуже схожим на свого брата. Така ж тепла посмішка, такі ж магнетичні очі. Проте погляд, він був не настільки наповнений чимось потаємним.

   - Знаєш, брате, я все більше починаю захоплюватися Олівією. Вона не тільки не озвучує питання про твої рахунки в банках, а ще й така тендітна та чуйна, що складається враження про те що цю дівчину зовсім не цікавлять уже звичні для нас подвійні лінії поведінки представниць жіноцтва.  Тому, якщо ти її скривдиш чи у вас нічого не вийде, я з радістю складу компанію цій чарівній особі. - юнак підморгнув Олівії.

   Серхіо жартома штовхнув брата в плече.

   - Ця чарівна особа, як ти виразився вже не вільна, тому шукай наступну. 

   Компанія сміючись вийшла на подвір'я. Під воротами їх уже чекала машина. Проте зараз це був BMW. Його хижі риси Олівія б не сплутала ні з якою іншою маркою. вона питально повернулася до Армана, той лише всміхнувся і відчинив перед нею задні дверцята.