✴✴ Розділ 5 ✴✴
В голові гуділо так ніби двадцять роїв бджілок святкували там по меншій мірі весілля. Проте свідомість потроху пояснювалася.
- Пора закінчувати ось такі від'їжджати. Втрата свідомості це прямо закономірність якась. Раз в певний проміжок часу. Мало того, що людей лякаю, так колись можу і не оклигати. До лікаря записатися чи що?! І взагалі, потрібно буде дізнатися все що можливо відносно цієї богині. К-А-Л-І. Дивно. Тут Калі, там Калі. Щось аж занадто її багато в моєму житті. - дівчина відкрила очі, проте не змогла сфокусувати погляд і знову змушена була закрити повіки. - Так, а що було до того, як я знепритомніла? - Лія спробувала відмотати події останнього часу назад. Проте тільки - но вона почала згадувати, як її ніс спіймав солодкувато-пряне поєднання запахів. Сандал, кориця, м'ята…
- Стоп. Вечірка. Калі. Серхіо. Поцілунок. Боже, ну яка ж я дурепа. Відпливла в безпам'ятство від одного поцілунку. Що він тепер про мене подумає? Точно нічого хорошого. - дівчина різко розплющила очі й сіла на ліжку. Проте чиїсь теплі, дбайливі руки стримали її порив і змусили прийняти попереднє положення. Дівчина закліпала. Туман перед очима потрошку набував реальних, не розмитих, обрисів предметів та людей. А мушки почали щезати.
- Серхіо…. - чомусь голос дівчини був сиплий та не впевнений.
- Я тут, Олівія. Тобі потрібно відлежатися. -розмірений і надзвичайно теплий тембр чоловіка як і раніше обволікав та гіпнотизував. Проте, в ньому почулися нотки турботи, що він не зміг сховати.
- Боже, Серхіо, мені так незручно. Чесне слово, я знепритомніла не з тієї причини, що ти думаєш. Я не якась дуринда, що при виді красеня падає в непритомний стан і там малює картини майбутнього з чотирма дітьми, собакою і посиденьками біля каміну. Я не знаю, скоріше за все це просто акліматизація і купа нових емоцій. От свідомість і не витримує. Пробач, я скоріше всього зіпсувала тобі й всім присутнім вечір. - Лія все говорила і говорила намагаючись повернути твердість своєму я і хоч якось виправдати ситуацію, що склалася.
- Тихше, тихше. Все добре. Лія, тобі зараз не потрібно за це все хвилюватися. - Серхіо взяв дівчину за руку. - Головне що з тобою все добре. Це я винний. Вибачатися потрібно мені. Не догледів коли тобі стало погано. Не приділив потрібної уваги жінці, що потрапила в абсолютно незнайоме середовище. Та ще й в центр події. І не думай виправдовуватися, я вважаю тебе приголомшливою красунею, жінкою, що здатна підкорити будь-кого як своєю вродою і внутрішнім світом, так і своєю непохитністю. Це я - дурень, не догледів. Проте, я зроблю все щоб виправитися у твоїх очах. Я обіцяю. Ти зможеш мені пробачити цю помилку? - красень благально подивився в очі своєї гості.
- Тоді пропоную мирову. -дівчина підморгнула. - А знаєш, мені навіть сподобалося. На таких тусовках я ще не бувала. Буде, що згадати. Потрібно буде сказати Мілкі дякую за прекрасне знайомство з тобою. І дякую за проведений мною час в гарній компанії.
- О, це точно. Потрібно буде подякувати. Тільки не за твій, а наш гарно проведений час. - Серхіо хотів ще щось додати, проте двері в кімнату з шаленим гуркотом відчинилися. Обоє змушені були повернутися на звук, адже склалося враження, що відбувається землетрус і вікна, стіни, навіть стеля та підлога тряслися. В кімнату фурією влетіла захекана руда подруга Олівії.
- Де вона? Що з нею? Вона жива? Якщо з голови моєї Оливочки хоч одна волосинка відмерла - я не знаю….Не знаю, що зроблю з тобою! Це ти винний! Брудний збоченець! Свята йому захотілося! В дупу най іде і твоя богиня, і ти, і всі ви! Так і знала, що нічим хорошим ця ситуація не закінчиться. От у мене не вийшло, відвела доля, від цієї заходенції. Не потрібно було і мою дівчинку бідолашну пускати до тебе. Ти - брудний виродок! Що ти з нею зробив? Та я тебе затаскаю по судах. Запам'ятай: не буде тобі легкого життя. - дівчина була в нестямі від люті. Вона важко дихала і трясла Серхіо за комір сорочки так сильно, що два верхніх ґудзика відлетіли.
- Гей, Міла, Міла, я в порядку. Негайно припини це неподобство. Відпусти Серхіо. - Олівія зіскочила з ліжка і тільки зараз оцінила настільки вишукано та дорого була обставлена кімната.
Ще декілька митей руда бестія в нестямі трясла свого полоненого. Та нарешті до її свідомості долинули слова подруги.
- Олівія? Дорога моя, ти жива? З тобою все добре? Що він з тобою зробив? - дівчина вхопила Лію за підборіддя і тепер пильно вдивлялася в очі шукаючи відповіді на питання, які навіть ще не встигла поставити.
- Зі мною все добре. Серхіо повівся як і потрібно поводитися джентльмену. Не турбуйся. - Олівія була надзвичайно спокійна. Важко було сказати, що деякий час тому їй дуже важко було сфокусуватися на чомусь.
- Точно? Ти мене не дуриш? Може він залякав тебе? - все ще не могла заспокоїтися Міла.
- Я б ні при яких обставинах не скривдив би Олівію. Вона прекрасна молода особа, причому гість в моєму домі. Це було б не припустимо. - Серхіо взяв обох дівчат за руки. - Давайте заспокоїмося всі. Пропоную перейти в хол, поговорити та випити по коктейлю.
- Я не проти. - Олівія кинула теплий погляд на господаря дому.
- Яке не проти? Який хол? Ні. Не може бути й мови, я зараз же забираю тебе назад до готелю. І це не обговорюється. - Міла, з виглядом суворого шкільного директора взяла дівчину за руку і потягла до виходу.
- Я ще перетелефоную в готель, що б дізнатися як здоров'я. Ось мій номер.- молодий чоловік простягнув білявці візитівку.
- Буду чекати. - все що й встигла вимовити вона перед тим як Міла змусила її вийти з маєтку.
Те що стигла відмітити про себе дівчина, що хол якось змінився. Зараз він був зовсім порожнім, також Лія краєм ока помітила, що зникли не тільки люди, а й факели, що буквально пару годин тому освічували своїм полум'ям всю церемонію. Зникла навіть величезна, і як здавалося дівчині непідйомна, чаша. Залишилися лиш крихти: запах ароматичних масел, що не так явно, проте все ще висів у повітрі та Серхіо. Якби розтанули й вони - дівчина б з упевненістю готова була заявити, що зійшла з глузду. Або на крайній випадок потрапила під дію психотропних чи наркотичних речовин.