Розділ  4

✴✴  Розділ   4  ✴✴

 - Оливко, дівчинко, нуж-бо. Давай. Ось так. Потрошку. - по вигляду Міли було прекрасно зрозуміло, що дівчина була дуже стурбована.

   - Міла, де я? Що сталося?! Я що зомліла? - кволий голос білявки, яка лежала на ліжку в готелі, потроху набував твердості.

   - Ти, красунечко моя, вирішила помститися мені самим безглуздим чином і відправила свою свідомість у відпустку. Надіюся від радості. Проте не роби більше так, тому що я дуже злякалася. Проте, лікар тебе оглянув і сказав що все ок. Тому приводу не відвідувати захід, що організовує Серхіо немає.

   - Яка ж ти невгамовна, Міло. -  Олівія посміхнулася та десь глибоко в середині її почав охоплювати страх. На підсвідомому рівні вона відчувала, що щось невідворотне повинно статися.

   Час до вечірки спливав неймовірно швидко. Здається Олівія лише прийшла до тями, а Міла вже поставила її до відома про те, що сьогодні ввечері на Лію буде чекати таксі, яке відвезе дівчину до особняка Вілла де - Касса. Там гостю зустріне Серхіо -  господар  вечірки й буде прикрашати її перебування на заході.

   - Господи, коли ж закінчаться твої ці божевільні афери. - тільки й могла що зітхати Олівія в той час поки руда подруга наводила їй красу на обличчі.

   - Ну викапана Мерлін. - Мілана задоволено цокнула язиком оглядаючи свою модель. Дівчина дійсно мала шикарний вигляд: біляві пасма були зібрані в стриману зачіску та вільно спускали лише декілька локонів побіля обличчя. Цим підкреслювали й без того довгу шию. Виріз на сукні, прекрасно підібраний крій та  колір, що бездоганно сиділи по фігурі, робили неможливе - і притягували всі погляди.

   - Міла, ще трошки такого твого погляду, і я буду відчувати себе лялькою, яку хочуть купити в магазині.

   - Не вигадуй. Ніхто тебе не розцінює як предмет купівлі - продажу, бо ні в кого з тих багачів просто не вистачить їхніх мільйонних статків, що б заплатити. Ти ж - моє безцінне золото. - Міла обняла подругу за плечі

   - Безцінне. Скажеш же таке. Більш того, ти мною користуєшся абсолютно безкоштовно.

   - Ой, та де ж безкоштовно? Он якого жениха тобі віддаю... Доречі, про женихів, у  мене також зустріч за годинку. Стрибай в таксі та насолоджуйся вечором. Розповіси потім. І запам'ятай, якщо на ніч не з'явишся я не ображуся, в сумочку закинула тобі декілька необхідних речей, ти мене розумієш. - Мілана підморгнула.

   Викликане таксі привезло свою клієнтку до розкішного  маєтку. Олівія навіть дещо розгубилася. Біля воріт було безліч людей. Одні стояли парами та групами, а інші постійно виходили й заходили на територію.

   - Ну і як знайду тут Серхіо? - дівчина геть занепала духом. З розповіді Міли він вкрай вродливий, добре вдягнутий представник вищого суспільства. Але тут всі такі. - Може пошукати хоча б господаря даної вечірки? - Лія обрала одного досить миловидого молодого чоловіка, що розгублено роззирався на всі боки і вирішила, що не все так загублено, якщо не лише вона почувається не у своїй тарілці.

   - Доброго вечора, пане. Чи не підкажете де  я можу знайти господаря вечора. - звернулася білявка до незнайомця.

   - Доброго вечора, сеньйорита. - чоловік пройшовся по дівчині допитливим поглядом своїх незвичайно виразних очей. - Вважайте, о ви знайшли господаря. - він всміхнувся. - А ви, мабуть, Олівія - подруга Мілани?

   - Так. І ви не уявляєте, наскільки я рада Вас знайти. - дівчина зітхнула.

   - Давайте так: якщо ви - моя партнерка на вечір, то пропоную перейти на “ти”. - Серхіо протягнув руку і запитально поглянув на Олівію.

   - Давайте. Тобто давай і можна просто Лія. - та варто було блондинці покласти свою руку в гарячу долоню цього імпозантного мужчини, як мурахи табунами почали досліджувати її тіло. З голови до кінчиків пальців на ногах дівчину пронизав струм.

   - Як же я так потрапила в гіпнотичний полон цього красеня? Хоча, чому б і ні? Нехай тримає мене за руку, за плечі, за душу кінець кінцем…. - останнє, що промайнуло в голівці красуні.

   А тим часом Серхіо продовжував гіпнозувати її поглядом, відшукувати та поринати в найвіддаленіші куточки душі своїм, ніби магічним, теплом витісняючи будь-які сумніви.

   Всередині маєток був такий же величний та ошатний, як і зовні. Проте всієї його краси оцінити не було можливості. Заважала величезна кількість людей, що сновигала в різні кутки. 

   - Лія, ти прекрасна. І з легкістю заміняєш всіх на цій вечірці. Я перебуваю в легкому шоці від того, що не відразу розгледів таку красуню.

   Олівія знітилася та щось в середині раділо кожному слову співрозмовника. Ніби все єство дівчини фізично прикипіло до цього красеня і просило, або навіть благало не зупинятися, а говорити й говорити з нею.

   - Не бійся, почувайся як вдома, я повинен ненадовго піднятися на сцену і виголосити промову. Час розпочинати наше святкування. І прошу тебе: будь на видноті, адже ще мені дуже знадобишся. Ти - моя дама, а значить і господиня вечора. 

   Чоловік відпустив дівчину з теплого полону своїх рук і піднявся на подіум.

   - ¡Hola! - привітав всіх присутніх Серхіо. - Мої друзі, ми зібралися тут з прекрасної причини. Сьогодні ми всі вшановуємо пам'ять нашої величної богині. Богині, що посіла достойне місце не лише в пантеоні індуїзму, а й  зайняла головне місце в серці, душі та свідомості кожного з нас. Богині, що надихає на підтримання балансу, боротьбу зі своїми внутрішніми демонами та викриття несправедливості. Наша шана тобі, богиня Калі!

   Зал, що був повністю заповнений запрошеними людьми вибухнув оваціями. Оратор вдоволено посміхнувся.

   - Я щиро дякую вам всім за те,що віднайшли час в своїх щільних графіках і в такий прекрасний вечір зібралися тут. Та вечір не був би повноцінним, якщо би був сам господар. Тому дозвольте відрекомендувати вам мою прекрасну половину, як мінімум на сьогоднішній вечір - сеньйориту Лію. -він жестом попросив дівчину піднятися на сцену.