Розділ 2

✴✴  Розділ   2  ✴✴

     - Ну ти даєш, подруго. Викинь з голови цю маячню. Зовсім скоро тобі буде снитися лише ванільно -рожева романтика, і це якщо гарячі іспанські мачо дадуть тобі спати. - Міла все ще сміючись обійняла подругу.

   - Вмієш же ти підбадьорити. Проте, добре буде, як що так. Щось я зовсім розклеїлась - мабуть під впливом переживань щодо поїздки. Все таки три роки до мрії прагнула.

   - Пішли вже, мрійниця,нашу посадку оголосили.

   Дівчата піднялись по трапу літака та вже за десять хвилин вмощувалися в зручні блакитні крісла авіакомпанії. 

   - Полетіла душа в рай. - Настрій Міли явно був на висоті. Весь політ вона жартувала та намагалася познайомитися з усіма більш - менш симпатичними молодими людьми, що знаходилися на борту.  Складалося враження, що в цієї рудої бестії в плані поїздки великими червоними літерами було прописано: “Зібрати 1000 мобільних номерів протилежної статі!”. І одному Богу відомо чи не перевиконала б дівчина свій же план, якщо б часу на переліт пішло більше.

   Олівія ж майже весь час трималася осторонь своєї жвавої подруги. Її увагу ніби прикував до себе ілюмінатор. Здавалося в цей момент в житті не було нічого цікавішого ніж хмари, що транслювалися у вікні літака. Далекий спалах блискавки для всих пасажирів означав, що зовсім скоро літак потрапить до області грозових хмар. Для всих, крім Олівії. Відразу майже забутий вже сон спалахнув болючим спогадом в мозку. Дівчина вжалася в крісло і заплющила очі. Тіло білявки розбирало мілке тремтіння.

   - Гей, тобі погано? - голос подруги вивів Олівію з заціпеніння.
   - Та ні, просто задумалася. - дівчина тряхнула головою.
   - Розслабся красунечко, та отримуй насолоду. В крайньому разі бери приклад з мене.
   - Куди мені до тебе. В тебе талант від народження. Мабуть, не даремно ти руда, мов лисичка. - сміючись дівчата спустилися по трапу.
   - ¡Hola Cataluña! ¡Hemos venido a conquistarte!
   - Міла, хоч твоя іспанська і неперевершена, та ти явно перегинаєш палицю. Підкорити цю країну не так і просто. Принаймні мені.
   - Лія, подружко, не верзи казна - що. Ти немов та дівчинка, що не вміє поставити набридливого залицяльника на місце. Зараз їдемо поселятися, потім проведемо ревізію місцевого кафетерію чи бару. Ну а завтра — відвезу тебе на шопінг, будеш у мене як з обкладинки журналу. І якщо твоє серденько тут ніхто таки не підкорить, то Макар вдома слиною зійде, коли побачить таку красуньку.- вхопивши білявку під руку Міла кинулася до таксі, що щойно зупинилося. І не зважаючи на статечного чоловіка, який вже відкрив дверцята — плюхнулася на сидіння посадивши біля себе і знічену подругу.
   - Дякую,гарсон. Ви такі галантні, хто б ще притримав двері. Я передам адміністрації аеропорту, що б вам видали заохочення.
   Чоловік, навіть не встиг ще отямитися, а Міла вже закрила дверцята та продиктувала водієві адресу готелю.
   - Лія, вчися поки я жива. - дівчина підморгнула.

   Помпезний ззовні готель розчинив  скляного рота запрошуючи клієнтів та постояльців до свого черева. Жінка -  адміністратор, що була більше схожа на приму опери, люб'язно посміхнулася гостям. Вся її статура та вираз обличчя, обрамленого в стриману зачіску з пасм чорного волосся, говорили про відкритість та захоплення всіма без винятку людьми, що перебували в готелі та приносили йому прибуток.

   -  Вітаю вас в одному з найстаріших з нині функціонуючих готелів в Каталонії. - дама продемонструвала відшліфовану до ідеалу посмішку. - Чи можу я допомогти гостям “ Casagrand Luxury Suites”?

   - Ти дивись, Лія, та цій акулі позаздрять навіть світові зірки шоу-бізнесу. Глянь тільки, як скалиться. - Міла підбила подругу в бік. - Ця оббере до нитки й оком не мигне. Та не на тих напала. Я знаю, до чого потрібно готуватися. І копійки зайвої не дам. Нам ця копійка самим потрібна, правда ж?

   - Міла, та заспокойся ти. - ледве встигла шепнути дівчина. І саме вчасно, бо ж вони вже стояли зовсім впритул до стійки адміна, а жінка по той бік сканувала їх своїм проникливим поглядом. Лія зіщулилася в маленький комочок. Здавалося дама вміє читати не лише по вустах, а ще й чути думки своїх співрозмовників.

   -  Доброго дня. Ми бронювали номер на двох. Прізвище - Маргенштайн. - білявка знічено всміхнулася, подумки приносячи вибачення за поведінку своєї рудої подруги.

    Адміністратор дуже уважно вислухала дівчину і на декілька секунд занурилася в монітор комп'ютера.

    - Ваш номер, пані Маргенштайн, готовий. - повідомила вона на чистій українській мові. І поки здивовані дівчата намагалися здогадатися, чи вона є носієм мови чи закінчила якісь спеціальні курси, чи просто являється представником якого давнього роду відьом - поліглотів, жінка швидко додала: - Потрібно піднятися на поверх двадцять третій, номер - дві тисячі двісті двадцять два. Працівник Casagrand Luxury з радістю допоможе вам донести речі та відповість на всі запитання, якщо вони виникнуть. Тримайте електронний ключ від апартаментів. - темноволоса жінка як раніше широко посміхалася, зовсім не придаючи увагу такій дрібниці, як збиті з пантелику гості.

   Все ще перебуваючи під подивом подруги подякували та піднялися на свій поверх.

   Апартаменти одного з найстаріших нині діючих готелів дійсно потрясали своєю величчю та розмірами. Тому довелося декілька разів обійти їх, що б хоч трошки звикнути.

   - Оце так. Олівія несміливо сіла на краєчок великого ліжка. - Лиш моя частина номера виглядає так ніби тут з легкістю поміститься майже вся моя квартира.
   - Дівчинко, не даремно ж ми відвалили скільки грошей за таку красу. - почувся голос зі суміжної кімнати, де розташувалася Міла. - Якщо в них ще й міні бар таких же розмірів та наповнення, то наш відпочинок повинен бути мегакрутим. Тому пропоную не затягувати з ревізією злачних місць. Ми ж все-таки приїхали за гарними емоціями, а де їх ще знайдеш, як не клубі, кафе, барі або ж на худий кінець - пляжі.