Розділ 1

✴✴  Розділ  1  ✴✴

   Ранок ще тільки починався. Несміливі сонячні промені лише починали пробиратися в кімнату. Ось вони не поспішаючи пройшлися по фото в гарних різьблених рамках, ніби роздивляючись їх. Перейшли на робочий стіл, що завалений купою конспектів, пробіглися по протилежній стіні і вперлися в розкладену канапу. Та варто було їм лише ніжно торкнутися довгих чорних вій, як білява красуня розплющила очі.

   Поглянувши на годинник в телефоні вона сонно потягнулася.

   - Моя мрія починає збуватися. Привіт, офіційні канікули. Привіт, море,пісок, загорілі красені-рятувальники і моя мрія. Каталонія.

   Дівчина швиденько відкинула ковдру і попрямувала до ванної кімнати, по дорозі погладивши поважного сіамського кота,що примостився в кріслі біля дверей.

   - Серхі, ну що,готовий на місяць змінити місце проживання і хоча б спробувати знайти спільну мову з собакою Макара?

   Кіт, ніби розуміючи, статечно потягнувся, повернувся своєю філейною частиною та невдоволено зітхнув.

   - Ах ти ж цар! Інколи здається, що не ти живеш у моїй квартирі, а я в тебе. І більш того - зобов'язана в усьому коритися твоїй нахабній морді. - Господиня сиамського красенявсміхнулася та зайшла до ванної.

   - Ну, що, Лія, завтра ввечері ти вже будеш прогулюватися вулицями гарячої Іспанії. Готуйся, Каталонія.Це буде незабутньо! Білявка швидко прийняла контрастний душ, зібрала волосся у хвіст та вдоволено підморгнула зеленоокому відображенню в дзеркалі.

   Будильник на телефоні сповістив дев'яту ранку, коли Олівія вже вчетверте спробувала загнати свого улюбленця до переноски. Той, ніяк не хотів здаватися без бою. Тому у дівчини на руках вже красувалися декілька не глибоких, проте дуже неприємних, подряпин.

   - Ух же ж ти - демон блакитноокий! - Вкотре чортихалася в голос вона. -Та скільки ж можна з тобою боротися? Олівія взяла плед, що був накинутий на спинку крісла і знову почала наступати на сиама. Зрозумівши її план кіт почав відходити назад. Ще майже сорок хвилин і шиплячого та дуже незадоволеного кота вдалося таки витрясти з полону пледа до переноски.

   - Нарешті! - Переможно видихнула вкрай зморена білявка. - Залишилось відвезти тебе, заскочити швиденько до “Макіавеллі” та збирати валізу. Вже й так не вкладаюся в графік.

   Кіт мовчав. Натомість зазвучав телефон, що всю баталію дівчини з хвостатим монстром мирно лежав на столі. “ Там, где не было солнца там будет рассвет! Так монотонно - там, где нас нет” виспівувала відома виконавиця.

   - Привіт, Міло. - Майже відразу відповіла дівчина.

   - Лія, ти не забула,що сьогодні найчарівніший день в нашому житті? Вже зібралася, подруго? Готова до моря, келихів та пристрасті? - Мобільний тараторив аж занадто швидко тонким, емоційним дівчачим голосом.

   - Мілано, ти хоч встигаєш видихати? - Засміялася Олівія. - У мене все ОК. Зараз завезу мого сіамського монстрика до Макара і мчатиму до тебе. Тому чекай.

   - Ой, Лія! Ну й шалена ти - користуєшся симпатією Макара до тебе. А на собаню його тобі начхати зовсім? Ти ж пам'ятаєш що минулого разу як Серхі гостював у твого Макара - Айку ледве припадок не схопив?! Немає на твого демона зоозахисників. Бідна все ж таки лаєчка. Дівчата весело розсміялися.

   - Добре, чекаю тебе за три годинки на нашому місці. Хоча з твоїм хвостатим, дай Боже, щоб хоч за п*ять звільнилася. Макару привіт. В трубці залунали кородкі гудки.

   Олівія поклала телефон в сумку. Взяла переноску і вийшла з квартири.

   Вже за годину Лія з Макаром безрезультатно намагалися розтягти шиплячий і гавкітливий клубок, який  перекочувався з вітальні на кухню.

   - Айка, фу! Неможна! Відпусти його негайно! - Симпатичний молодий хлопець, лише встигав вигукувати команди та прибирати руки, що б йому їх не відкусили.

   - Ну, Серхі, облиш її! Ти ж кіт-а не бійцівська собака! Тим більше ти в гостях! -Бідкалася Лія, намагаючись відтягти сіамського розбишаку. Проте останній тримався мертвою хваткою за загривок білосніжної самоїдської лайки. Айка в свою чергу несамовито трясла головою та клацала зубами. Вона то падала на спину, то гарчала і гавкала. Проте це не дуже - то допомагало здобути перемогу.

   Проте поки дівчина всима силами намагалася відірвати тварин один від одного, Макар дотягнувся до пляшки води,яка стояла на вікні і почав лити її прямо на ошалілих улюбленців. В одну секунду Айка заскавчала і ображено поглянувши на господаря вибігла з кухні. Серхі ж забився під кухонний куточок та лиш утробно нявчав з під нього.

   - Ось і все. - Макар переможно підморгнув гості. - Поглянь, скільки разів ми вже пробували інші методи їх розборонити, а результативний тільки цей.

   - Макар, мені так не зручно залишати його тут. Це не кіт - скоріше  якийсь ураган Катріна. Постійно Айці від нього перепадає, хоч вона і господиня. Навіть не знаю, коли ти попросиш мене більше його не приносити на перетримку? - Дівчина розгублено поглянула на господаря собаки.

   - Та облиш. - блакитні очі красеня світилися добротою - Ти що забула, що це лише першу добу так, а потім вони ж навіть спати будуть разом. Поки їжу ділити не почнуть.

   Хлопець підморгнув і лице його стало по дитячому ніжним та ще більш приємним. Високий, статечний, блакитноокий красень, з темно-коричневою шевелюрою. Макар  був мрією дівчат ще зі школи. А коли вступив до університету на кафедру IT-технологій натовп його фанаток поповнився навіть декількома молодими викладачками. Та серце хлопця давно було віддане Олівії. Про це дівчина знала, але поки що не давала йому надію.

   - Ти як завжди - одна м'яка, добра і дуже красива подушка. - дівчина всміхнулася з полегшенням. За свого улюбленого кота вона могла не турбуватися - тут йому будуть створені, як завжди, найкомфортніші умови.

   - Подушка, на яку ти завжди можеш покластися - резонував господар квартири. - Може таки чаю чи кави для гарного настрою?