З Новим роком, Какао

Дорога додому здалася мені не такою вже й довгою, як вся ця ніч. Чи то подіяло бабусине зілля, чи то десять порцій м'яса нарешті припинили внутрішню війну в моєму організмі. Злість на дідуся розтанула, як сніжинка на гарячій плиті. В сумці покоївся цілий тортик та величезна гора м’яска. А на душі значно полегшало. Я навіть заскочила дорогою за гарячим шоколадом, який мені налили в п’ятилітрову баклажку. Хотілося просто потрапити у своє ліжечко та поспати.

Дім мене зустрів тишею. Я очікувала побачити руїни, розкидані зілля та, можливо, дожований куток килима. Але замість хаосу в кімнаті панував... ідеальний порядок. Мої священні пляшечки були вишикувані за кольором, розкидані пакунки складені в охайну гірку, а сама Какао сором’язливо згорнулася калачиком у кутку на моєму улюбленому пледі. Вона спала так солодко, що її рожевий ніс ледь помітно сіпався уві сні.

— Прокидайся, Као,  — прошепотіла я їй на вухо. — Прокидайся, совість на ніжках. Дивись, що я тобі принесла.

Я підсунула під  ніс альпаці тарілку з тортиком та стала кликати її. Мить — і її очі розплющились, і раптом... замість звичного «ме-е» почулося:

— Шокола-а-адний…?  

— Ти... ти говориш? — витріщилася я на неї. В голові згадалися вечірні пляшечки, які вона випила і все стало на свої місця. — Так, шоколадний. Я принесла тобі на знак примирення. 

— Вибач, — промовила Какао, ніяково перебираючи копитами по пледу. — Я не хотіла виливати на тебе те зілля. Просто воно пахло полуницею, а я була така голодна... А в тебе тут... усе таке смачне…!

Моє серце стислося так, ніби його лапками обійняв Мармеладка. Я поставила на підлогу пакунок із бабусиними делікатесами та какао й мовчки обійняла тваринку. Бідна, нещасна альпака…

— Їж, люба. Тут м’ясо, тортик та... справжні рожеві зефірки! Я навіть гарячий шоколад тобі принесла. Їж, маленька… Ти тепер ніколи не будеш голодувати! Тільки зілля мої не їж більше, добре? Просто кажи, що голодна і я тебе нагодую чимось смачненьким. 

— Точно?  — Какао невпевнено лизнула пінку з напою, а потім подивилася на мене своїми величезними очима.

— Точно-точно! Їж! 

Ми сиділи біля каміна в тиші новорічної ночі та сьорбали гарячий шоколад. Десь за вікном догорали новорічні вогні. Стихали крики та святковий гомін, залишаючи після себе тишу. Добре таку тишу, сповнену тепла та миру. Я нарешті перетворилася на маленьку дівчинку, якою була раніше й тепер, обіймала Какао замість плюшевого  ведмедика. Десь в голові вже гуділо від втоми і я дозволила собі лягти головою на її м’якенький бік замість подушки.

— Теплої ночі, Као. З Новим роком тебе.

— З Новим роком, Санто…