31.

Що не кажи но подорож на спині павука була для мене справжнім спасінням і думати про всілякі як і чого я просто не хотів, мене везуть, а чи на вечерю потомству чи до виходу не так вже й важливо бо з місця звідки я недавно на щастя зник пролунав справжній вибух як від арт-обстрілу і я розумів там куди мене везе Буся (Так, я дав їй ім'я) є хоч якийсь шанс, а заді неминуча смерть 

Невдовзі я на спині Бусі наздогнав Рекса і Ней, реакція Ней була звичайно очікуваною при виді здоровенного павука, вона зразу ж без роздумів атакувала його і тільки побачивши мене на спині попробувала зупинитись і на цей раз її від розбиття милого личка об найблищий камінь врятувала Буся, дежавю якесь  

Рекс, Ней знайомтесь це Буся! 

Нейна: Хто?  

Бу-ся!  Нема часу об’ясняти но вона нам допомагає злазьте на спину і звалюємо поки в нас ще є така можливість! – Весь час я лихорадочно оглядався назад стараючись розгледіти потенційну небезпеку  

Нейна: І з чого ти взяв що це вона? – З недовірою но тендітна дама все ж забиралась на спину до Бусі 

А от з Реком були певні проблеми, спочатку на нього досить скептично подивилась Буся оцінюючи трьох метрову та майже півтонну ящірку, а потім на мене, і в її погляді не знаю по якому принципу но я міг чітко вирізнити слова « Ти реально ідіот чи прикидаєшся ним? І як я «це» маю везти на собі?» 

Вибач буся, я щось у цьому гармидері подій про це не подумав, прийдеться... – Договорити я не вспів, як Буся щосили застрекотала після чого за короткий час ми на горизонті побачили новий об’єкт який рухався у наш бік, як виявилось це була не висока но метрів десять довжиною ящірка  

Оо! Рекс це здається твій транспорт на підході 

Нейна: Це часом не хтось з твоїх предків?  

Давайте ми з початку виберемось звідси, а потім ви вже будете підколювати один одного – Я відчував себе дуже втомленим у зв’язку з тим що в мене на грудях був прикріплений мановий паразит 

Залазь на нашого нового компаньйона і гайда звідси поки нас не найшли  

По тунелях на вихід ми рухались в рази швидше ніж минулого разу, но це заслуга цілком не наша, а Бусі та Заруфа (Рекс своєму також дав ім’я)  я навіть незважаючи на постійне відчуття наближення чогось небезпечного встиг трохи здрімнути хоч я можливо просто втратив свідомість від постійної нестачі мани і що мене здивувало найбільше, монстри на нас не нападали взагалі, і навіть які були зі слідами поранень від нашої ж зброї просто пропускали нас, мені навіть здалось що сюди збіглись всі можливі монстри щоб вклонитись нам.. ні серцю ента, і щойно ми проходили повз них вони розвертались в бік звідки ми прийшли і бігли туди незважаючи на те що з тієї сторони ми час від часу чули вибухи і постійні струси землі, но їм на це було начхати, я навіть не знаю що думати в таких обставинах 

Нейна: Вони нас захищають! Неймовірно, я навіть ніколи подумати не могла що таке можливо 

Похоже що всі ці монстри з Урлуфом на верхівці були якимось захисним механізмом що захищав матір світових древ! – Голос мій звучав трохи хриплим і дуже втомленим, мені неймовірно хотілось спати но я змушував себе бути в свідомості так як ми вже наближались до місця де був флаєр 

З тобою все гаразд?  

Терпимо! Но я дуже втомився, і боюсь в бою від мене толку не буде ніякого!  

Це все через серце? 

Воно живиться моєю мною що б не померти, но від цього страждаю я! А як там Рекс? – Запитав я опасаючись що серце захищає тільки мене і Ней що поряд  

Рееекс тебе там не зїли ще? – Прокричала у весь голос Нейна 

Не дочекаєшся! – Почувся позаду ехом, голос Рекса  

... 

Деймор із групою кращих магів цербера в тунелях: 

На початку я міг хоча б фоново відчувати остатки його мани і прослідкувати його маршрут, зараз же таке враження що він взагалі зник, ні краплі мани ні єдиного сліду, а ще практично безмежний океан монстрів попереду, здоровий глузд каже що піди він цим шляхом його давно б уже зжерли безкінечні потоки монстрів чи як мінімум він повинен був би тут немало наслідити враховуючи його пориви мани на початку, но тут не було нічого окрім все нових і нових монстрів які ніби озвіріли ще більше ніж до цього і навіть відкинувши первинні інстинкти бездумно кидались на хвилеріз із десятка могутніх магів які перемелювали їх буквально в фарш, но інтуїція яскраво говорила йому що те за чим він прийшов попереду за тисячами і тисячами збісившихся монстрів, і що, що, но інтуїції Деймор довіряв найбільше, навіть сам імператор відзначав його магічну силу в цьому неіснуючому органні чуття, який міг бути мізерною часткою сили його далекого предка що служив ще першому імператору до створення кругу семи і вважався наймогутнішим провидцем усіх часів 

Командуючий Сіберо монстрів стає все більше і більше, вони стають наче пробкою в проході і через них все ваще і ваще проходити! – Доповідав йому його вірний заступник Дафлас Гур 

Продавжуйте! – Коротко відповів командуючий, но за мить побачивши що це все ж його уповільнює підняв руку перед собою і стіни, стеля та підлога почали хаотично мінятись місцями на десятки метрів попереду і з них то там то тут виходили шипи що крутились разом з усім тунелем створюючи безжалісну м’ясорубку попереду 

Всі солдати що були у нього під командуванням прекрасно знали що в контролі матерії їх командирові немає рівних можливо і в цілій галактиці но тим що бачили це особисто могли похвалитись тільки одиниці і зараз їх число зросло ще на декілька розумних 

... 

Стіни й підлога тунелю почали видавати постійну вібрацію, а звук позаду створював ілюзію що за нами гониться скажений блендер на реактивній тязі, знаю звучить по дурному но моя п’ята точка підказувала що іменно це мене і чекає якщо я зараз зупинюсь, но на щастя ми вже були буквально в двох кроках від печери з флаєром 

Нейна: Ми на місці діставай свій флаєр! 

Фазовий дестабілізатор породи у Рекса в рюкзаку, флаєр за тою стіною! – Показав я пальцем на одну із стін, я був не в силах навіть нормально стояти і буся підтримувала мене однією зі своїх лапок, жалюгідне видовище, мені ще тільки палички не вистачало і я буду справжнім старовинним мудрицем, причому «старовинним» у прямому сенсі цього слова, відчував я себе років на двісті з хвостиком 

Поки Ней із Рексом відкопували флаєр я звернувся до Бусі та Заруфа, хоч наша подорож і було недовгою но як я так і Нейна з Рексом прив’язались до них і нам не хотілось що б їх спіткала та ж доля що і тих що направились у глибини тунелю за нашими спинами, а там судячи з постійного наростаючого звуку буру з вібрацією нічого доброго не ставалось   

Я не знаю чи ви мене розумієте но надіюсь що так 

Цртрррр, сршшшш – Почувся басовитий барабаний бій ніби пя’тиметрової цикади та шипіння десяти метрового варана 

Ну надіюсь що це так! Сховайтесь в глибинах тунелю як ми відлетимо і не ідіть туди звідки ми прийшли  

Хррраарр , гру гру гру – ( у цих нескладних звуках відчувався бойовий настрій ) 

Я розумію що ви готові битись і порвете любого противника но цей зараз навіть мені не позубам! 

Хр хр хр – ( Це вже явно була насмішка) 

Ну гаразд не був позубам учора, все одно постарайтесь сховатись і я обіцяю як тільки зможу повернусь і заберу вас.. 

Містере Кор ми готові відлітати! 

Секунду! 

Ну то що послухаєте мене? 

Обидва монстри переглянулись потім подивились мені за спину на флаєр і кивнули, тільки б я пошвидше забрався звідси, і вже сівши на місце пасажира так як я керувати не міг, я побачив як двоє наших друзів, а чомусь такими я їх почав вважати направились в тунель звідки ми тільки вийшли 

Брехуни! – Пробубнів я про себе і відключився  

... 

Командуючий Сіберо кількість монстрів замітно зменшилась! 

Добре, ато не хотілося б  зачищувати тут все що б тільки вибратись звідси, прискорюємось  - Інтуїція Деймора все напружувалась ніби попереджаючи про неминуче і сам Сіберо взлетів на невеличкім куску каменю над землею і попрямув попереду своїх підлеглих до виходу з підземного лабіринту печер, який він уже відчував буквально зміною запаху повітря намагаючись наздогнати таку незрозумілу і поки що невловиму ціль, за декілька митей на нього синхронно кинулись два з виду слабких монстрів яких вони в продовж свого маршруту перемололи тисячі один павук інший ящірка, сам Сіберо не звернув на них нінайменшої уваги просто пролетівши під ними будучи впевненим що з ними розберуться його підлеглі і проводив мало не підсвідомою думкою яку за мить вже ніколи не згадає «ще два вціліли? Неважливо!» і помчав далі 

Зам-ком Гур дві цілі прямо по курсу – По воєнному йому доповіли по бойовому звязку 

Їх було десятки тисяч всіх розмірів і форм за час нашої місії будеш доповідати мені за кожну? Зачистити! – Коротко і лаконічно відповів Дафлас Гур 

Трійка з десяти висунулась у формації на двійку монстрів, і правда навіщо стільки мороки, за час їх прориву таких було тисячі но вся десятка спеців була магами і всі вони відчували що щось тут не так 

Центральний з трійки почав формувати згусток високоактивної плазми у своїх руках за допомогою мани коли двоє інших прикривали його, і монстрам це явно не сподобалось, ящірка моментально зарилась під землю тільки пилюка піднялась за її хвостом, а павук всіма своїми кінцівками наче поршнями відбився від землі та зник у одному з проходів що вціліли на стелі 

Невже злякались і втекли? – Тільки встиг подумати лівий із трійки, як з під землі з’явилась тільки паща яка моментально перекусила зазівавшогося воєнного на дві частини і знову зникла під землею 

Що за?... – Розвернувся в сторону інциденту правий із трійки і йому в голову встромилась гігантська павуча лапа що пробила його наскрізь і так же зникла як і паща першого монстра тільки на цей раз разом із тілом невезучого вояки, тільки за десяток секунд десь позаду всієї групи  «кращих з кращих» що вже спішила до розгубленого бомбардира який залишився один з трійки впало тіло правого! 

Даф: Формація восьмикутник замок (четверо дивляться всередину, четверо на зовні) це незвичайні монстри можливо присутній інтелект! 

Сам Деймор вилетів з печер і тільки побачив в далині хвіст якогось флаєра яких мільярди у всій галактиці 

Тут ти вже від мене нікуди не дінешся! – І запустив він в сторону цього транспорту брилу розміром з космічний корабель класу колібрі  

З однієї із скель каньйону разом із кусками породи що полетіли в різні сторони вирвалась гігантська змія і незважаючи на всіх убитих цим дійством монстрів просто врізалась у летящу брилу на всій швидкості що її розкололо на куски, і саме головне не дало зачепити стрімко відлітавший флаєр  

Чую питань до розвідки в мене стає все більше і більше, так як мені доповідали що ти вже згнила у ядрі планети, но принаймні я тепер розумію як вони так швидко вибрались, значить усі монстри їм допомагали! І знову промашки розвідки  

Но сам пожирач планет не слухав дивного розумного що говорив сам із собою, а просто скрився в іншому проході та направився в глиб планети де ніхто не потурбує його спокій  

Даф: Будьте обережні.. 

І знову нізвідки з’явилась паща що на цей раз встигла відкусити тільки ногу одному з горе вояк  

Я поранив його! - Закричав один з формації що  зміг припалити потужним розрядом току морду ящірки но все ж вона з потужним ревом від болю що розлетівся у всі боки по тунелях, знову зникла під землею, а коли всі відволіклись на грізний рев що ніби тягнувся вздовж одного з тунелів, одним джерелом мук стало менше, нещасний що залишився без ноги просто зник, ніби його ніколи й не було, залишилась тільки калюжа синьої крові що покинула його тіло через відірвану ногу, і знову через десяток секунд десь з гори упало уже бездиханне тіло  

Даф: Що це за дурдом тут твориться? Ми одні з кращих у батальйоні Цербер, а нас по одному вирізають якісь тупоголові монстри? – Хоч в слух це і не було сказано но напругу яка іде від заступника командира відчули всі, і за мить його силует розмився, а в його очах усі уповільнились наче в уповільненій зйомці 

Декілька секунд що супроводжувались звоком подолання звукового бар’єру і їх командир стояв перед ними з відірваною павучою лапою, а після цього по тунелях рознісся мерзенний писк монстра від якого саму душу розумного покривав піт 

Що тварюко не подобається? Це тобі помста за Ріма, а це... – Знову фігура розумного розмилась і зникла на цей раз з гори  на землю впало брюшко гігантського павука, а за ним і сам павук який старався дотягнутись своїми лапками до ще живих розумних но сили покидали його 

..це за Харла!  

Із під землі знову появилась голова ящірки обпалена блискавкою і без одного ока но на цей раз вона не нападала, а наблизилась до помираючого павука ніби попрощавшись з ним! 

Командире Гур це.. це те що я думаю? - Сказав хтось позаду 

Він прощається з ним! – Сказав хтось інший  

Даф: Ви ще похорон їм влаштуйте і поминальну процесію! Відставити нюні! А тобі це за Мірма – Знову силует розумнго зник, і жаль що цьому розумному ніхто ніколи не казав що неможна бахвалитись до того як щось зробив, ящірка різко розвернула голову у місце де стояла група розумних, а з її горизонтальних ніздрів стіною розпилилась якась рідина і коли Дафлас зрозумів що це їдка кислота всі незахищені скафандром частини тіла вже були покриті нею, но навіть незважаючи на це він встиг відрубати ящірці голову 

Ко.. Кома.. командире вам потрібна негайна медецинська допомога! 

Нечіпай! – Гаркнув Дафлас Гур на бійця що хотів розпилити йому в обличчя якийсь спрей і незважаючи що з його рук і обличчя валив кислотний дим ніби нічого не відбувається відповів всім іншим на незадане питання но яке крутилось у всіх на язику 

Це буде мені нагадуванням як я через свою розслабленість в бою втратив трьох прекрасних бійців, і тепер кожного разу коли я буду дивитись в дзеркало моя гнила пика буде мені нагадувати про це 

Всі кругом командира застили у безмовнім шоці і просто дивились як шкіра зповзає з його обличчя, а м’ясо припікається кислотою но сам камандир не подає жодного виду і мовчки дивиться на тіла полеглих воїнів що були довірені йому, допоки однин з колишньої десятки кращих не підійшов до голови ящірки і знявши з голови шлем з маскою замочив руку у залишках кислоти і провів пальцями через все обличчя та промовив  

Те що несе один, це ноша мук! 

За ним підійшов інший і зробив те ж саме, а слова його були іншими 

Те що несуть двоє, це тільки ноша! 

Так третій! 

Те що несуть троє, це груз! 

Четвертій!.. 

Що несуть четверо, це вантаж! 

П’ятий.. 

П'ятеро вже не несуть, а тільки тримають! 

Шестеро тільки підтримують! 

Семеро всього лиш невідпускають! Відповів їм командир 

І коли вже всі пройши те ж саме всі разом подивились на полеглу трійку і промовила разом 

Восьмеро не забувають! 

Для дев’ятьох це тільки слово! 

Для десяти ж це нічого не значить бо ми ті на кому тримаються стовпи відваги! Ми ті хто несуть справедливість і безпеку на простори галактики, ми Цербер! 

*Система* 

*Вам повідомлення від командуючого Деймора Сіберо* 

*Ви там на пікнік присіли? Бігом на гору, операція перехоплення наші гості все ж вислизнули на орбіту* 

*Прийняв!*