30.

А ця рептилія розійшлась не на жарт, по ньому і з зеніток б'ють і блискавки якісь по ньому попадають , а йому що слону горошина, можливо просто зачекати поки він з ними розбереться, а потім забрати серце, от блін домовлялись ж тільки на декілька хвилин! Поганий з мене укладач угод чи політик, треба було зразу домовлятись на спільну зачистку і потім вже.. ех вже пізно думати про це, треба якось у цьому виру подій швидко і не замітно викрасти серце і звалювати поки мене не прибило за компанію! 

Побіг я як кажуть на всіх парах допомагаючи собі телекінезом для розвивання більшої швидкості і як тільки зайшов в область кислотного туману з мене почала викачуватись мана цілими тонами, якщо її можна таким чином виміряти, я навіть злякався від нерозуміння куди вона дівається як звернув увагу на скафандр на руках, а він згорав наче слої паперу в пачці А4 що кинули на вогнище, а за рахунок моєї мани нарощував нові, щоб захистити моє беззахисне тіло, і знову загадавши цього динозавра переростка «добрим» словом я побіг ще швидше намагаючись не затримуватись у ворожій атмосфері, підбігаючи уже до самого входу в покої Урлуфа я периферійним зором уловив як в мене летить.. метеорит? Ні це камінь розігнаний до такої швидкості що повітря загоралось довкола нього, зманеврую? Ні не встигаю! Піти в астрал? Сьогодні вже був там, не впевнений що получится! Телекінезом ві.. 

Довго думаєш! – Прозвучав в моїй голові знайомий голос і між мною та «метеоритом» постав сам Урлуф, об якого цей камінчик розбився навіть не зсунувши його з місця! А з близька він виглядав ще більшим ніж здавалось, я йому зміг би хіба що п’ятки полоскотати зі своїм то ростом, і як Нейна уявляла мій бій із цією машиною смерті? Його ні квадропульні бластери не беруть, ні плазмові гранати що мій космічний корабель напевне б пропалили наскрізь, та що там говорити про це все озброєння, просто дивишся на тотальний песець що коїться кругом і мозок в кашу перетікає щойно старається мене уявити у бою з ним, тут декілька сотень бійців, разом із могутнім магом, сховались під силовим полем і відкидаються від нього усім чим можуть тільки б не підпустити до щитів 

Ти там завис чи що? 

Д.. Дякую! 

Мені від цього ні холодно ні жарко! Давай бігом, ато я вже на останніх краплях мани що видав мені фонтан  

З виду не скажеш! – Уже про себе подумав продовжуючи бігти 

А з виду не скажеш що ти розумний, так якась амеба! 

Може перестанеш мої думки читати?  

Так ти сам їх як проститутки спідню білизну на показ виставляєш, хто тобі винен?  

Відповідати йому я вже не став, зайшовши на плюс мінус півтори сотні метрів в тунель, звідки вилетіло це непорозуміння з крилами я нарешті побачив у великому округлому залі те за чим я напевне сюди приперся, всі стіни були в красивих розписах і картинах но розглядати їх часу було мало, у дальньому кінці зали була калюжа з лави у десять метрів величиною із її центру піднімався невеличкий стовп з чашоподібною виїмкою на верхівці з якої прямо в лаву стікали видимі навіть неозброєним оком потоки мани, ніби підживлюючи ледь живу планету, а в самій чаші стояв предмет розміром з третину моєї голови, який підозріло нагадував велику шишку роду хвойних порід дерева, тільки колір був на кінчиках зубків голубуватий та переливався всіма відтінками цього кольору, а саме серце мало тьмяно золотистий колір 

Потім будеш розглядати, а зараз бери і винось з відси свій проблемний зад! – Знову підганяв мене Урлуф 

Телекінезом підтягнути його не получилось тож я зімпровізував собі невеличкий кам’яний місток і підійшов у притул, мене почало обливати маною ніби в душі водою, і ні ці потоки були не такими які я відчув від Урлуфа, від нього потоки мани були наче вітром що обтікали моє тіло та не давали вдихнути, а тут я ніби все життя ходив по пустелі без краплі води в роті і натрапивши на оазис окунувся в нього з головою і то цього відчуття напевне замало що б передати істинне блаженство яке я зараз відчував, ніби сама душа змивала все противне і непритаманне їй із себе, я якби міг залишився б тут назавжди! Ой точно, мене ж вбити хочуть, хапаєм серце і звалюємо.. а скафанд похоже знайомий із цим предметом, як тільки я взяв його в руки він обволік його, з виду навіть твердішим ніж він сам коконом, а тонкі пагони підтягнули його до грудей і закріпили там, ще я відчув як скафандрів від  серця ента протягує нові нитки що проводять ману по всьому тілу, ніби вени в середині мене, не забуваючи що часу в мене мало я з важкою душею залишив фонтан та направився до виходу, і від непривички мене навіть на секунду підкосило як я відчув що з мене витягують ману, по моїх суб'єктивних відчуттях не критично жити буду, но мінімум на третину відчуваю себе слабшим і це з тим що я тільки но в прямому сенсі цього слова скупався в чистій могутності 

Серце в мене, виходжу! 

В тебе хвилини дві, не більше! 

... 

Командуючий Сіберро він прорвався в середину! Його чомусь прикривав сам Уллуф 

І без тебе бачу! Бігом на позиції до краю щита якщо ви його випустите живим то клянусь всемогутнім Мау я особисто вас розберу на базові елементи, і так що купання в кислоті вам може здатись морями Хінеми! – Ця броня.. ця сила.. щей хранитель захищає його, як? Невже хтось вцілів? Ні ні ні, це неможливо їх не було видно вже майже десять тисяч років, а які б могутні вони не були вони б не змогли прожити стільки років, це швидше хтось з нащадків, но як, ЯК? Но як тоді їх упустили? Де вини весь цей час ховались? Стоп це може бути підставою когось з противників імператора Лакастія і спробою заволодіти цінним матер’ялом! Сімейні розборки? Ні не пам’ятаю нікого з великого кругу сім’ї імператора з такою сильною аурою навіть якщо її приховувати все одно з близька мав би відчути хоч щось, значить хтось інший.. хтось з кругу семи? Можливо но хто наважиться діяти у зоні впливу імператора Лакастія?.. Стоп.. він повертається, що ж, запитаю тоді в його потухаючого розуму. 

Могутній Деймор Сіберро вийшов за щити табору незважаючи на кислотний туман кругом, який ніби сам уникав контакту з його тілом, і неспішним кроком направився в сторону проходу в скелі, но йому зразу ж перегородив дорогу хранитель з розправленими крилами та риком від якого здригалось силове поле за спиною Деймора

Тупа тварюка, ти вже витратив майже всі свої сили і зараз спалюєш остатки свого нікчемного життя заради якогось розумного? Це не як в останню нашу зустріч коли ти міг нарівні битись з невеликим флотом! Всі ми тленні чи не так? І рано чи пізно час забере своє! 

Т¥ (@м не б*зс»#%тни¥... 

Так ти вмієш говорити? Хоч і зрозуміти тебе важко! В інших обставинах можливо і побесідували б, но зараз мені треба розчленити одного «нерозумного» якому прийшло в голову перейти мені дорогу 

Гррр по□р◇б¥й!!! 

Із під землі вирвався великий кам'яний шип що пробив задню ногу хранителя, і з десяток по всій площині кругом, сам Деймор відчував неймовірний тиск на свою свідомість що не давало йому сконцентруватись, но зараз він хоча б міг тримати свою свідомість закритою та як не як використовувати ману 

Грааа!! Заревів хранитель зриваючи ногу від землі разом із куском скелі що застрягла в ній! Навколо двох могутніх істот що зійшлись в двобій тремтіло повітря гриміли скелі, а в вухах усіх бійців не стихав нестерпний писк від якого один за одним вони починали падати без свідомості 

Так ось як ти тоді поклав половину флоту, масовий контроль свідомості! А я все ж чомусь думав що ти просто грубою маною їх положив.. но це означає що я був зависокої думки про тебе.. 

Договорити йому не дали і одночасно як тиском на свідомість так і на тіло протягли Деймором по землі метрів двісті та вбили його тіло у одну з упавших брил 

Ось т@к¿ - Прогарчав хранитель, і поки два монстри виясняли між собою відносини позаду них вислизнув непомітний силует від швидкості якого тільки злегка колихнулось повітря 

Признаю, і грубої сили в тобі достатньо, мені пощастило що ти вже ніколи не будеш на піку своєї сили – І правда такого удару вистачило б для зміни орбіти середнього астероїда що трохи здивувало Деймора неочікувавшого такого від ледь живого хранителя 

Стоп! Куди поділась мана того розумного що прийшов за серцем? Невже він все зпланував вивільнивши з початку всю свою ману, а потім приховав що б я упустив його з виду, постійно шукаючи найпотужніші джерела мани поблизу! Прокляття як я міг купитись на такий дешевий трюк, будь живий мій учитель я б уже був обезголовлений! 

Дивлячись зі сторони можна було побачити як збісився розумний у кривавій накидці, скеля в яку він влетів не розліталась не тріскала, а просто потекла розплавленою магмою і посеред калюжі магми стояла постать командира уже потрохи приходящих до тями солдатів, він уже не бажав ні говорити ані випробовувати, ні себе, ні противника, він хотів одного! Якнайшвидше прибрати з дороги все що йому заважає заполучити бажане, і за мить почувся хруст крил хранителя які пробили шипи та розривали їх, розтягуючи в різні сторони, далі навіть не встигши проричати від болю хранитель получив ще одним шипом у підборіддя що закінчило давній договір між розумним звіром та природою еловів  

Тільки в знак поваги нашого давнього протистояння я дарую тобі швидку смерть – Прошепотів для себе могутній маг та здійнявся у висоту на постаменті що ріс із землі, стараючись знайти пропажу із серцем

... 

Варрот.. Варрот ти мене чуєш? Дітько сигнал не проходить, а часу в мене чує моя п’ята точка дуже і дуже мало, а ще чим довше я користуюсь силою тим більше відчуваю її недостаток, і угараздило мене на це підписатись, чого мені не сиділось на станції? Ні блін потягнуло на пригоди  

Хвилин за двадцять я вже не міг взагалі користуватись маною так як ця «шишка» з мене хіба що тільки душу невисосала вистачало тільки скафандр підтримувати та і не думаю що він відключився б, ця приспособа навідріз відмовляється мене слухати відколи в ній появився об’єкт видимо важливіший за моє життя і я швидше помру ніж він відключиться  

І як мені наздогнати Рекса з Ней коли в мене не за цілих сто метрів  пробіжки віддишка як у заядлого курильщика після марафону? 

Попереду я побачив як в мою сторону щось мчить на великій швидкості здіймаючи клуби вулканічного пилу, і коли ця аномалія була вже в парі сотень метрів від мене я там розгледів матір його «придворна дама» павука метрів п’ять-шість завбільшки що по черзі відбивався своїми лапами від землі направляючись в мою сторону що створювало ілюзію ніби він взагалі землі не торкається 

Монстр?! Його ще мені для повних штанів задоволення не вистачало! Так їх тут не повинно було бути.. та відчепись ти від мене – Старався я відірвати від себе манового паразита, а інакше я це довбане серце зараз не назву, хоча б краплю мани відновити для короткого бою, но воно взагалі не піддавалось ніби вросло в моє тіло і вирвати його було настільки ж легко як відірвати собі руку чи ногу. 

Ну що задоволене? – Звернувся я до серця ента дивлячись на неухильно  мчавшого на мене монстра 

Вижерло всю ману в одно рило, а тепер нас обох чекає смерть! – І дійсно іншого виходу я вже просто не бачив і був готовий на кінець хоча б кількість жвал поубавити цій тварюці надіявшись що без них цей тарантул переросток поперхнеться моєю тушкою і здохне чи як мінімум заробить собі розлад шлунку но в десяти метрах від мене він просто став як вкопаний і почав щось несамовито стрикотати  

Ти що мені перед смертю вирішив серенаду заспівати? Дякую но я не цінитель павучої творчості 

У відповідь мені він просто розвернувся до мене боком та ліг на черево, а голова напевне з півсотнею смарагдових очей дивилась на мене як на придурка! Як я це зрозумів? Не знаю, но чомусь іменно так я себе і відчував від цього погляду 

Я так зрозумів це запрошення залізти тобі на спину? 

Не знаю мені здалось чи я вже просто починаю їхати дахом но мені ця тварюка просто кивнула і підставила одну зі своїх лапок наче сходинку до себе на спину 

Еее.. Ну будь що буде! На таких їздових «поні» я ще не катався.. надіюсь це все не результат спорів якихось не тих грибів яких я міг надихатись тут