27.

Швидкість близько двохсот кілометрів на годину, і при спуску в таких обставинах це викликало неймовірні труднощі, що секунди треба було огинати якийсь виступ чи ухилятись від різних літаючих чи кидающихся на нас монстрів, здебільшого вони були невеликі як наприклад ворона но таких було дуже багато і нападали вони групами, хоча як нападали!? Просто врізались в силові поля флаєра після чого в невеликім спалаху зникали навік но зустрічались і гігантські, як наприклад змія що в об’ємі була в декілька метрів і довжиною понад тридцять метрів, я спочатку взагалі поплутав її із ще одним виступом який чогось вирішив розвернутись до нас входом в печеру, но нажаль це виявилась паща цієї тварюки 

Нейна: СЕЙДЖАК!!! Вниз.. вниз, ниряй під голову! 

Я: Дати тобі порулити? Я бачу! Якщо не хочеш щоб ми об скелі розбились то не кричи більше мені так під вухом.. 

Викрутивши декілька раз бочку я пролетів між кільцями гігантської змії що потрохи зжимались 

.. І що за Сейджак? 

Нейна: Великий прокладач доріг чи бур що поїдає планети, його по різному кличуть. На Сейджака вже декілька десятиліть полюють через те що він відкриває нові проходи на поверхню для монстрів із самих глибин, но його серйозно поранили з десяток років тому і він зарився настільки глибоко що його почали вважати вже мертвим 

Ну вітаю, ваша тридцяти-метрова сосиска видимо пішла на поправку  

Він так просто не показується! Його хтось або щось мало заставити так близько підібратись до поверхні.. 

Рекс: Може пізніше договоримо?! Ато компанії попереду наша персона видимо не менш інтересна! 

Коментар був дуже корисним, а то я трохи відволікся.  
Блін і як серед цього табуна різноманітних монстрів вздовж всього розлому знайти місце для посадки і тим більше безпечного перебазування в глиб катакомб! 

Нейна: Влітати на флаєрі здається було поганою ідеєю, ми привернули забагато уваги.. 

Я: Вже пізно про це думати! Нічого розберемось, Рекс влазь в люк на даху і відкривай вогонь з малокаліберного по виступу біля входу в печеру, нам треба місце для посадки з іншим я розберусь сам 

Слухаюсь містере Кор! 

Я прямував до виступу як мені здавалось із досить великою печерою, пролетіти глибше в розлом ми вже не могли фізично, так як він звужувався настільки що флаєр туди просто не пролізе, сам виступ був небільше десяти метрів і для такої посадки не зовсім годився через свою сумнівну надійність, здавалось що він в любий момент може відвалитись і разом із нами полетіти в не надто широку розщелину, а якщо ми десь не помістимось то каменюки нам допоможуть втрамбувавши наші тушки, но чисто теоретично ми мали поміститись у прохід.  

Влетівши ще на десяток метрів в глиб печери я своєю силою відірвав не надто надійний виступ і ним як пробкою закрив за нами прохід, я міг звичайно просто обвалити частину проходу но побоявся що обвал може і не зупинитись на тім місці де мені хотілося б і заодно привалити нас в шатлі, то ж ідею з пробкою повважав найкращою в даних обставинах 

Нейна: Що це було? – Нервово закрутилась в кріслі ельфіка 

Не відволікай! Всі питання потім, ідем по приборах ато тут світла як у гландах повії надій на німецькі ковбаски а не на ще один робочий день 

... 

За хвилинку польоту практично по прямій ми вийшли невелику печеру метрів двадцять в діаметрі і тільки з одним виходом, тим по якому ми сюди потрапили і як мені здалось це було непогане місце що б облаштувати табір для освоєння і після цього вже іти назад до проходів які наша Ней повважає правильними для нашого подальшого маршруту. 

Рекс на тобі перевірка на можливі приховані проходи чи незваних гостів, а я за той час фазовим дестабілізатором вплавлю флаєр у стіну печери 

Слухаюсь!  

Нейна: Я б не радила тут довго затримуватись. – Вигляд вона мала злегка озадачений і нервово розглядала все кругом 

Щось не так? 

Похоже на гніздо проклятих шипів! Це такі сфери з ротом і шипами по всьому тілу, он бачиш на підлозі виїмки по всій печері 

І дійсно все кругом було у вибоїнах як лід після їзди по ньому на шипах, правда шинами напевне від білаза  

Небезпечні?  

Ти забув де ми? Все що на глибині більше десяти кілометрів не просто небезпечне, а один невірний крок і ти обід.. у кращому випадку 

Рекс: Містере Кор я активності поки що ніякої не бачу, може вони вже пішли звідси? 

Нейна: В такому випадку я б насторожилась ще більше! Ато те що може вигнати сімейство проклятик шипів... 

Я: Гаразд затримуватись тут на довго не будемо но і бігти незрозуміло куди просто що б бігти я також не збираюсь. Ти говорила що тобі потрібно трохи часу що б зрозуміти де ми і куди нам рухатись, я тоді з Рексом облаштую це місце на випадок екстреного відходу. Ти ж з розвідкою сама справишся, чи потрібно іти з тобою? 

Я сама і до покоїв Уллуфа дійду, проблема тільки в тому щоб довести туди вас, ви надто шумні 

... 

Нейни не було уже третю годину і я почав навіть хвилюватись, і коли вона об’явилась перед їмною я її ледь не пристрелив перебуваючи на взводі від нападу невеликого стада рогатих монстрів годиною раніше, самі монстри по силі так собі були, а от їхній крик ні з чим не зрівняти, ніби сто чортів разом у святу воду провалились, Рекс навіть з розуму почав сходити 

Нейна: ... ааа так це мурлаки були! Самі по собі вони слабкі, но непогані псіони.. ее в тебе в скафандрі і псі захист стоїть? Тоді розумію про що ти говорив коли натякав на ціну скафандра, штука дійсно не з дешевих   

Що там з дорогою? 

З вашою швидкістю годин за шість-сім доберемось до знайомих мені ходів, а звідти уже через сутки будемо біля річки полеглих душ, звідти до покоїв Уллуфа уже рукою подати і монсти там не водяться так як це вже рахується його територією  

Річка полеглих душ? 

Лавова річка, ми в ній тіла полеглих спалювали щоб уберегти від участі обіду для монстрів, от і почали її називати «Ріка полеглих душ» 

Тут в принципі все готово і раз кажеш що там немає монстрів то чим швидше туди доберемось тим швидше зможемо відпочити! – Буду чесним із собою, почути крики цих мурлаків знову мені дуже не хотілось хоч я їх і не боявся но відчуття від зустрічі з ними не надто приємні  

... 

По правді кажучи підтримувати темп Нейни яка переважну більшість скупчень різноманітних створінь просто пролітала не заморочуючись над їхнім знищенням було важко, а що вже казати про Рекса який в деякі проходи поміщався і то зі скрипом. Ага блін «забереш собі всі кристали мани які тільки зможеш знайти» тут затримуватись на однім місці більш ніж на десять секунд це вже можна було б прирівняти до суіцидальних відхилень не кажучи вже про розбір монстрів і пошук кристалів, Нейні допомагала її неймовірна мобільність через яку її практично не могли зачипити навіть найшвидші монстри що нам зустрічались у цьому скаженому марафоні, но мене більше здивувало те що приблизно третина всіх створінь могли пережити її удари ніг, і коли вона одного з таких вагою в тону впечатала в стіну і він звідти знову поліз на нас я почав думати що ми до ріки душ просто не дійдемо бо прекрасно знав на собі силу цього удару і навіть уявити не міг як його можна пережити без захисту подібному моєму! Рекс же в свою чергу витягував тільки на тому що сам він несильно відрізнявся від тутешніх монстрів як по габаритах так і по товщині шкіри, а три напів-автоматичні бластери в трьох кінцівках та ніж відібраний у леота в четвертій робили з нього таку собі прожарочно перемелювальну установку що за собою залишала здебільшого диряві, порубані та смердючі куски незрозумілої плоті, і хоч пробити всіх мешканців цих рівнів він не міг но цього вистачало щоб бодай їх відволікти на пару секунд та пробігти далі, буду чесним я Рекса дещо недооцінив і думав мені прийдеться всю дорогу його прикривати щоб його не порвали на шмаття, а в результаті він сам визвався іти за Нейною і прикривав мене я в свою чергу був замикаючим, мені в один момент було навіть якось жаль Рекса дивлячись на всі рани які він получав попереду но нічого критичного для його здоров’я як він виразився не було і в майбутньому всі ці шрами на його крокодилячій шкірі послужать тільки як першокласне резюме перед його расою бо добуті в бою з такими створіннями до яких його родичі навіть не доберуться! Ну що ж перечити йому не буду як помре, сам винуватий, я ж за ним ішов майже розслаблений наскільки ці слова відповідали обставинам кругом, користуючись тільки плазмовим двостороннім кинджалом для розрубання останків що летіли в мою сторону чи ще відносно живих частин монстрів 

Нейна: Ще кілометрів десять і зайдем на межу володінь Уллуфа! – Кричала ельфійка з грацією стрибаючи по тушах ще живих монстрів у глиб тунелю 

Я: З нашою швидкістю це займе неменше двох годин. Рекс, Ней давайте тепер я поведу ато не дійдете! – І дійсно через те що Рекс як льодоруб вклинювався стада монстрів він получав все більше ран і виглядав неймовірно втомленим що в свою чергу заставило Ней знищувати більше монстрів перед собою тим самим знизивши навантаження на Рекса і через це вона також почала сильніше втомлюватись та получати рани хоч і приховувала це 

Нейна: Це ти за свою ящірку говори я ще десять таких переходів витримаю! 

Рекс: Ти кого ящіркою назвала? Дивись бо переплутаю і тебе разом з якимось жучком на десерт собі перемелю.. 

Вони хоч і в своєму стилі, но все ж вдаючи що не помічають мене дали мені вийти вперед, що ж! Треба мені тепер відплатити цій солодкій парочці за те що я прохолоджувався більшу частину шляху в тилу 


Оце так дискотека мене чекає попереду! Сотні очей як на землі так і на стелі, тушки як дрібних так досить великих монстрів і все це мене чекає в найблищі десять кілометрів! Тепер розумію чому ми ішли весь час тунелем в який ледь поміщався Рекс, Нейна була першокласним провідником що знала всі місцеві ходи як свої п'ять пальців, будь тунель меншим Рекс просто не пройшов би за нами, а яких монстрів ми могли зустріти в більших я і уявити не можу, коли і цих нам з головою вистачає.  

І що робити? Визватись то я визвався но як пройти решту шляху з максимальною ефективністю і з мінімумом навантажень на задніх? Прискоритись через астральне тіло? Ні, боюсь невистачить мені сил стільки часу в цьому режимі знаходитись, ну я то можливо б і пронісся до «безпечної зони» на тих запасах які мені зараз доступні но це означало залишити їх на самоті позаду з усіма монстрами що підійдуть із інших печер чи проходів, а володіння телепатією я вже сам не хотів світити перед Нейною так як інші мої трюки можна було б хоч якось об’яснити якимось іншими здібностями чи на крайній випадок технологіями, а телепатія це вже занадто явний признак володіння маною.  

Попробуємо тоді щось середнє! В астрал звалювати не будемо но ману по тілі постараюсь розігнати до максимуму вже давно замітив що чим більше її в тілі тим легшим воно здається при русі, ну і чуть чуть допомагатиму собі телекінезом пришвидшуючи реакцію м’язів діями на пряму від мозку!  
 Відчуття були трохи дивними так як я старався одночасно керувати своїм тілом м’язами і телекінезом ніби це не моє тіло і на початку навіть путався фізично рухаючи правою ногою, а телепатично лівою но привик до такого досить швидко і почав стрибати по тунелю від землі до стелі та від стіни до стіни так ніби для мене гравітації не існувало попутно врізаючись плазмовим кинджалом у з виду найслабші частини монстрів, зі сторони це напевне виглядало так ніби по металічній трубі заповненій тарганами пустили з десяток тисяч вольт що призвело до яскравих сполохів по всій її довжині що правда тут таргани не розпадались в пил, а тільки на частини, і самі живучі чи тверді залишались живими, що правда відсутність всіх кінцівок не давала їм можливості нашкодити Рексу чи Нейні позаду 

Нейна: Нарешті, добрались! 

І дійсно в далині вже виднілось тепле лавове світло, а монстри ще метрів сто позаду стали як вкопані ніби перед невидимою стіною і тільки гарчали на нас звідти 

Я: Вийдем до річки лави, там і перепочинимо поїмо та саме головне поспимо! Не спав всього пару суток, а відчуття ніби цілу вічність 

Нейна: А останній відрізок по тобі і не сказав би! Самий справжній живчик, ми за тобою тільки що і бігти поспівали. Треба було тебе з самого початку вперед відправляти, зекономили б половину часу 

Не думаю що я зміг би так від самого початку.. 

Та я жартую! Бачу що ти ледь на ногах стоїш, міг би так не викладатись, сили в тобі стільки що хоч діру прямо до поверхні тобою бурити, а от рухи в тебе настільки незграбні що я дивуюсь як я взагалі тобі програла, от ти і втомився ніби дійсно лопатою тунель на поверхню копав, багато лишніх рухів..

Рекс: Не тобі судити містера Кора! Ти ж йому все таки програла! 

Я: Вона має рацію Рекс, бойові мистецтва не моя сильна сторона, просто хотів попробувати що з цього вийде 

Нейна: А що тоді твоя сильна сторона? 

А тобі цього знати необов’язково! 

Рекс: Розізлиш його побачиш, а можливо вже і не побачиш! – Горделиво оскалився лорканець