13.

Щойно я забрав руку, відчувши що в мене починає темніти в очах, по кораблю пройшли дивні метаморфози. Із стін і його рідних панелей з екранами почали відпадати ніби виштовхнуті з середи прилади і механізми услужливо встановлені нам імперцями, я вже навіть трохи злякався враховуючи те що ми зараз в гіпері но виглянувши у великий ілюмінатор майже на весь командний місток по переду, переконався що на наш політ дані метаморфози ніяк не вплинули, а стіни з підлогою почали наче оживати міняючи свій колір з блідого майже мертвено сірого в глянцевий, навіть злегка випромінюючий світло колір, а вени що опоясували всю командну рубку нехитрим і несиметричним павучим плетінням стали похожими на неймовірної краси узор наче із невідомого білого дерева вкритого блискучим і прозорим лаком! Я виглянув через ілюмінатор побачивши що і корпус почав видозмінюватись, і моїм очам відкрилась істина суть того що я колись назвав ледь не гниючими кишками, ці жили наповнювались силою витягувались на пів метра а то і на метир над корпусом наче скидаючи весь бруд і гниль із себе та відрощуючи давно втрачені частини формуючи той же узор сучасного земного мистецтва у вигляді кокону шовкопряда що і на команднім мостику, правда не суцільного, я пам’ятаю колись бачив у домі друга таку люстру ручної роботи плетену із грубої нитки! І знову ж цей ідеальний, недоторканий білий колір!  

Капітане.. що.. це? 

Не знаю! Но вигляд має неймовірно красивий 

Ага..! А як ми тепер.. цей.. як його.. керувати ним будемо? 

Ніби відповідю на його питання із пенька в центрі зали почали проростати тонкі пагони сплітаючись із тим же дизайном що і весь корабель у комфортабельне з вигляду крісло 

Я так зрозумів мені сісти? – Запитання я задав просто у повітря не очікуючи відповіді і просто сів у нього не очікуючи підтвердження  

Мої вітання володарю! Варрот Малукат вдячний вам, що ви дотримали слово. 

Голос що я чув, явно звучав тільки у моїй голові, то ж відповідати йому я став також подумки.  

А хіба міг би я себе називати розумним, коли мої думки не відповідали б моїм діям?  

Ти вже доказав що інстинкти для тебе це тільки концентратор твоєї сили в бою, а дії твої в першу чергу ідуть від розуму твого! Я як і обіцяв буду служити тобі, бо честь для мене служити тим хто володіє силою що і творці мої володіли! І ще володарю я взяв на себе сміливість відновити спочатку корпус і внутрішній вигляд корабля, бо не виносив мій розум того в що я перетворився за десятки тисяч років, а що б відновити втрачену частину корпусу і важливі деталі включно з озброєнням мені недостатньо тільки сили володаря, як би це не було жаль но, мені необхідні матер ’яли для їх відновлення, чи краще сказати їх побудови з нуля 

Можеш називати мене просто капітаном.. 

Слухаюсь капітане! 

Чекай ти кажеш втрачену частину корпусу, І багато ти втратив? Чи точніше скільки тих самих ресурсів потрібно що б привести тебе в порядок? 

Ось капітане 

В моїй голові появилась проекція космічного корабля, мого космічного корабля! І він був на проекції «дещо» більше! Матір моя, та він був у тричі більше, ми летимо тільки на носовій його частині, а ще двісті з лишнім метрів разом із крилами направленими від хвоста в перед і здоровенними двигунами, а озброєння, скільки тут на нім було озброєння, в мене аж слина почала капати і душити жаба від втрачених із частиною корпусу можливостей 

Браян: Капітане! Бачите? Я вже пів години до нього докричатись пробую, ніякого результату заснув він там чи що? 

Говард: То це його рук справа? 

Браян: Похоже на те 

Говард: І скільки в нього ще сюрпризів в рукаві?  

Аманда: я вже починаю думати що це він нас в інший всесвіт перекинув 

Говард: Якщо від метання декількох каменюк в кому впадає, то після такого я сумніваюсь що від нього хоча б атом залишився 

Аманда: Та я розумію, просто інших слів що б виразити свої емоції я не знайшла 

Я: А вам не казали що негарно когось обговорювати за його спиною? 

Браян: О проснувся! Капітане не розкажете що відбулось з кораблем? 

Я: Наш Варрот виявляється розумний, а годувати його імперці видимо забули, от він і оживився, частково так би мовити 

Наш хто? – Всі хором запитали 

Я: Ну корабель на якому ми летимо! Ім’я в нього таке «Варрот Малукат» 

Аманда: Трохи дивне ім’я.. 

Браян: Це не головне! В нас тут проблемка виникла, тут ці нові прилади що повиростали із підлоги, я ні мови не розумію, ні тим більше вони на мене навіть не реагують ніяким чином 

Я: Зараз попробую щось з цим зробити 

Варрот, наскільки я зрозумів твій попередній екіпаж як і я володів маною? 

Тільки командна складова капітане, в расі моїх творців як ви її називаєте «маною» володіли тільки королівська і вищі сім’ї раси Еловів 

Так сталось що моя команда не володіє маною, можеш зробити щось що б і вони в мою відсутність могли керувати кораблем 

Як скажете капітане! 

Далі я побачив як по всіх приборах і панелях відросли невеликі столики із клавіатурами на них і штурвал на місці де було раніше місце пілота 

І ще мої друзі не володіють мовою Еловів і не розуміють тієї інформації що написана на екранах 

З цим також немає труднощів капітане 

*Вам надіслано пакет із вмістом мови Еловів. Прийняти?* 

Я: Приймайте! Зараз вже мало б бути все добре 

... 

Прибули ми в систему бі бі Хорт за розкладом і вже в доволі комфортних умовах, так як каюти також зазнали метаморфоз і ту що вибрав собі я, а вона була найблищою до капітанського мостику, Варрот обставив по вищому розряду, тільки ліжко що зменшує твою вагу в троє но підтримує правильний кровообіг варте найвищих похвал, і я вже не кажу про окремий синтезатор напоїв, ванну кімнату і музичний центр що грав наче реальні розумні були в кімнаті 

*повідомлення* 

Браян: Капітане, за дві хвилини ми виходимо із гіпера. 

Ви: Зрозумів! За хвилину буду   

3..2..1.. Вихід! 

Вітаю вас у незалежній системі бі бі Хорт, надайте інформацію із нейромереж по вашим ідентифікаторам задля перевірки вас на вчинені злочини у нашій системі чи їх відсутність, також мету вашого візиту та час на який ви готові винайняти док для паркування вашого судна  

*Получено запит на доступ до вашого імені* 

Перед нами відкрилась доволі тьмяна система з червоним карликом, трійкою непридатних для життя планет довкола нього та достатньо великої космічної станції на орбіті газового гіганта, сама станція мала дисковидну форму у декілька ярусів, кілометрів сто максимум стодвадцять в діаметрі 

Ми трохи розгубились коли перший раз відвідали іншу систему і від такого звичайного робочого процесу для оператора що зв’язався з нами, ми толком не знали що робити, оператор навіть почала хвилюватись що ми не почули це повідомлення і повторила його 

Система надай доступ до наших імен в ідентифікаторах, і передай мету візиту відпочинок з дороги, і док ми візьмемо на один день  

Прийнято! По запитам за вами не числяться злодіяння в нашій системі. Док для вашого судна на третьому ярусі  МS-129, вартість паркування 300 кредитів сутки... 

Йо ма йо! Говард виручай позич 300 кредитів, дожився блін капітан космічного судна, а навіть на парковку немає  

... а також просьба капітана уточнити запис вашого ідентифікатора 

Якісь проблеми місс? 

Ніяких капітане! Тільки маленькі незручності за які я прошу вибачення, так ви готові підтвердити дані ідентифікатора? 

Так.. -Невпевнено відповів я, не знаючи чого від мене хочуть 

Так от ваше ім’я в ідентифікаторі це «Каракатус зяварус»? 

Ее.. Ні! 

Тоді можливо «Каркатус зявратус?» 

Ні..! – Тааак похоже труднощі з переводом неіснуючих слів спіткали не тільки мене! А цим он весело, пересмішкуються собі в кулачок, думають що я не бачу! 

Можливо «Корокум Гарбаз»? 

Ні! 

«Какус закатус»? 

Ні!.. -Ні ну Браян ще хоть якось старався себе тримати в руках, а ці двоє вже відверто катаються по підлозі гигочачи і пускаючи сльози із слюнями від сміху 

«Корус Заврус»? 

Так! – Відповів я на перше нормальне словосполучення, не бажаючи продовжувати безплатний цирк для моєї маленької команди 

*Вас внесли в першу базу даних системи як «Корус Заврус», ваше ім’я яке відображатиметься в ідентифікаторі змінено на «Корус Заврус»* 

Містере Корус, уточнення всіх деталей завершено, сплатіть стоянку і можете пристиковуватись! Незабудьте здати персональну зброю охороні, чи залиште її на кораблі, люба персональна зброя заборонена у нас. Бажаю вам гарно провести час на нашій станції, допобачення! 

Говард матір твою за ногу досить ржати як кобила дай 300 кредитів 

Запит від системи на отримання трьохсот кредитів мені то прийшов но Говард як валявся в слюнях так і продовжив це непотребуюче багато інтелекту заняття

... 

Коли ці коні нарешті «відіржались» ми зайшли в док який нагадував балкончик метрів 50 шириною і тягнувся вздовж по кругу станції відділений тільки перегородками які самі відїжали на необхідну відстань що б перекрити всю довжину корабля, і чим нижче ярус станції тим ширше балкончик, окрім самого нижнього там просто стирчали сім довжелезних закритих тунелів що відступали від станції на декілька кілометрів, но ці доки були пусті 

Говард: Оператор мені здалась більш дружелюбною ніж самі обивателі станції! 

І відверто кажучи Говард був правий на всі сто, вийшовши з доків в середину, нам відкрився цілий плоскій світ станції, наповнений цілою кучею невеликих приміщень подекуди в два, а то і три поверхи, і нагадувало це чудо один не маловідомий семи-кілометровий ринок на землі тільки масштаб у декілька разів більший, і хоч і кажуть не судити книгу по обложці, но блін декілька десятків рас зустрітих мною тільки за пару секунд  споглядань цієї картини, всіх видів і статур, різного росту, но об’єднувало їх всіх одне, від кожного я відчував погляд відявленого бандита що шукає жертву, і тільки те що на станції заборонене носіння зброї мене трохи заспокоїло  

Аманда: І це тільки один ярус! 

Браян: Може ми на своєрідний ринок попали? Он там з ліва в стіні є ліфт, можемо перевірити інші поверхи, якщо вони всі такі то тут залишатись небезпечно  

Аманда: Згідна нас як сліпих котят обдеруть, а ми і не замітимо, якщо не вб’ють десь у підворітні 

Я: Ну пішли до ліфта, перевіримо що там на інших поверхах 

Ми і насправді попали на своєрідний ринок, піднявшись на поверх вище ми побачили жилу зону із сотень колон в кожній з яких було пару десятків квартир чи чогось подібного, і ще поверхом вище ми побачили більш менш підходяще місце для розвідки, тут розташовувались досить великі магазини, на багатьох вивіска нейромережа мені висвітлювала «ресторан», «заклад швиткого харчування», «ремонт вашого корабля», «продаж, та ремонт охоронних ботів» 

Я: Ну що? Пішли подивимось як тут в нашій новій галактиці поживають!