ПІСНЯ ПРО ХАРІДЕЙЗА

ПІСНЯ ПЕРША

(P-I)

1. Фордей – На – небесний лис; на його хутрі зорі, і в нього два ока, одне яскраве назване - сонцем, друге сріблясте назване - місяцем; одна сторона його хутра чорна, друга блакитна.
2. Він ходить навколо землі незмінно. Інше божество Фарха – Ту. Фарха – Ту – земний лис. Він керує змінами року і погодою, кігтем прориває рови, ліпить гори, направляє вітер, приносить і забирає зиму, вдихає в усе [душу]. Фісей – Пі – підземний лис.
3. До нього потрапляють душі усіх хто жив на землі. Там вони проживають друге життя, але ніхто не знає [яке].

(P-II)

1. Якось Фарха – Ту і Фісей – Пі не поділили душі. Фісей – Ту не дозволив душам спускатися до Фісея – Пі, і запечатав їх у каміння аби Фісей – Пі не знайшов їх. Цими душами були: Деворд, Аздей, Яріл, Харідейз, Барейд, Нердайл. Коли Фісей – Пі порахував і знайшов що шести душ не вистачає, він піднявся до Фарха – Ту і запитав де його душі.
2. Фарха – Ту сказав що не знає, і що відправив їх до нього. Коли невдоволений Фісей – Пі пішов, Фарха – Ту визволив шість лисів з каміння і нарік їх своїми слугами на землі, начальниками котрі б стежили за порядком. Сказав їм Фарха – Ту: «Будете там куди перенесу я вас.
3. Кожний на своєму місці. Поклонятись будете мені, і служити мені будете моїми слугами, і начальниками там куди перенесу вас.

 Кожний буде відрізнятись і кожного з вас наділю силою аби усі боялися вас та шанували мене».

(P-III)

1. І зробив Фарха – Ту кожного з шести видів своїх. Деворда вчинив виду малого, довгих і широких вух, жовтої шерсті зробив його й переніс на північ пустельний – встановив його. Аздея лиса переніс на північ другої землі землю; дав силу і здатність лазити по деревах; шерсть сіру й руду і чорним поясом на хвості, і хребті зробив його і переніс. Яріла Фарха – Ту переніс на білу землю і білим зробив хутро його, росту малого, краси великої, і сили зробив його і переніс. Харідейза Фарха – Ту поставив в центрі землі, дав велике потомство та силу; вогняної шерсті був він кращий від усіх і любив його Фарха – Ту більше інших, бо царював він справедливо і славив його ім’я. Барейд перенесений в степи, напівпустелі й гори – його землі; хутро сіре знизу, і іржаво – коричневе зверху, силу дав йому і переніс. Нердайла переніс Фарха – Ту на землю оточену водою, але з єдиним мостом до землі Аздея – там оприділив він, жити й правити йому; хитрістю наділив його, сірою шерстю на тілі та рудими ногами, силу дав йому і відправив в ліси густі.
2. Так переніс в шість кінців землі шість лисів Фарха – Ту. І жили, і судили, і давали потомство розмножуючись на землях тих.

ПІСНЯ ДРУГА

(P-IV)

1. Харідейз же любив Фарха – Ту і наказував усім славити його ім’я і в день і в ночі, і щастило в усьому Харідейзу і жив він сорок чотири роки, і з’явилося в нього багато дітей від багатьох лисиць.
2. І розширився його народ і зайняв багато землі. І побачив Фардей – На зверху, як розмножився народ Харідейза і звернувся він до Фарха – Ту і сказав: «Чи твоє це плем’я, брате? Ти дозволив йому так розростись?». Відповів тоді Фарха – Ту, що це плем’я його слуги Харідейза.
3. Мовив тоді Фардей – На, що  знає про його план і бачив як ховав той шість душ Фісея – Пі. Засмутився тоді Фарха – Ту і повідав про це Харідейзу. Харідейз же мовив: «Мій владико я готовий віддати дочку мою Кенаю брату твоєму і моєму владиці Фардею – На, що керую і теплом і холодом, що дозволяє проживати мирно моєму народу». Почув про це Фардей – На і наблизив морду до Харідейза, проте той відвернувся і схилився він, і дочка його і всі хто з ним, бо не могли вони дивитись тому в очі.
4. Фардей – На був вражений відданості й смиренню Харідейза, а тому не взяв її дочки, але як пам’ятку зробив чорним її хутро, і очі жовті як його одне. «Тепер вона найкрасивіша серед лисячих народів і від неї піде потомство особливо красивих лисиць, моїх на цій землі».
5. І мовчав і не говорив Фісею – Пі Фардей – На про хитрість проти нього Фарха – Ту.

(P-V)

1. І росли, і ширилися землі Харідейза, і дійшли вони степів і гір де жив Барейд. Не хотів же Фарха – Ту, щоб Харідейз і Барейд воювали між собою, а тому підкотив він з півдня брили, і камінці, і глини взяв і зліпив гори; високі через які б не перейшов жоден лис.
2. Так розділив він землю Харідейза з землею Барейда.
3. Множився народ Харідейза і стався ділитися на окремі групи.
4. І породив Харідейз тридцять синів від десяти лисиць, і двадцять дві дочки серед яких і Кеная віддана Фардею – На, але позначена як його чорним хутром.
5. Ось імена тридцяти синів котрі розділилися на тридцять груп по усій землі Харідейза: Кілар – первородженець його, перший від синів роджений одним, Сівел, Равор, Кірід, Фарей, Жавір, Жабрай, Євалей, Зафрей, Зарго, Тіверідай, Талк, Беркасор, Баор, Челавар, Сафт, Фірей, Фолкай, Футавс, Явірс, Шілекс, Орнамай, Жавсіт, Валомор, Вайгел, Фаней, Наврей, Ерілор, Макест, і Цапір. Це усі сини Харідейза.