Глава 21 (XІ)

Лариса. Узд показало, що я приблизно на другому місяці. Живіт поки що плоский. Стать дитини теж не видно. Під натиском Маджида я повернулася в палац. Чоловік більше не захотів мене там тримати. Тим паче, лікарі ніякої загрози життю дитини не бачать. Тож спокійно відпустили мене додому. Як мене зустріли в палаці? Всі слуги щиро мене вітали з вагітністю. Весь Вилаят завдяки Маджиду, Емір, вирішив “Досить робити таємниці з вагітністю, пора всім про це дізнатися”. Тож і припалацові люди і жителі Вилаяту, всі-всі знали про мій цікавий стан. “Сестри” з Принцесами теж привітали мене з вагітністю. Щоправда три старші Принцеси скрізь зуби мене вітали, особливо Мансі. Басура, теж стояла на відстані від мене, чи то не хотіла знаходитись поряд зі мною, чи то боялася накликати на себе проблем, знаходячись коло мене. Звісно ж, її подальша доля досі не вирішена. Тож жінка старається зайвий раз не потраплятися мені на очі. Щодо “домашнього арешту”, їй дозволили виходити з покоїв, щоправда пересуватися вона має право, лише в палаці. В сад їй заборонено виходити. Ба, за Еміршою “хвостиком” ходять двоє охоронців. Доньки стараються вільну хвилину приділити матері, адже добре розуміють, що в майбутньому вони можуть лишитися без матері. Та мені здається, що Маджид вже давно пробачив їй. Звичайно, він все ще не дивиться на неї, знаходячись поряд. Спілкується лише з дітьми, а на Другу дружина навіть очей не піднімає. Та й вона не навязується до нього. Терпеливо чекає і надіється. Поки я лежала в лікарні, то слуги встигли зібрати всі мої речі, і не лише мої. Маджид, казав “Я віддав наказ зібрати речі, щоб не збирати в останню секунду”. Тож, можна сказати ми живемо “на чемоданах”. Швидше б дізнатися стать дитини. Десь я читала що під час вагітності, жінці хочеться інтиму, та це явно не про мене. Бо коли Маджид вимагав від мене сексу, я відверто йому сказала “Мене до цього не тягне”. Спершу чоловік як завжди спробував взяти мене силою, та згадавши що я тепер “не сама”, залишив спроби звабити мене. Втім, не хвилюйтеся, Маджид, не з тих чоловіків хто чекатиме коли його жінка народить. На щастя Еміра, в нього є гарем, яким почав користуватися частіше ніж раніше. Запитаєте: “Тебе це не злить?”. Чесно? Ні, анітрохи. Маджид до цього не надто дотримувався вірності мені, чи своїм старшим дружинам. А зараз і поготів. Прогуляючись по палацу, я вирішила завітати до Маджида, але.. Охорона повідомила -Емір Маджид зараз зайнятий -через хвилину я почула жіночий сміх з покоїв

-Наш Емір, як завжди весь в справах -з іронією промовила, чоловіки-охоронці опустили очі

Глибоко вдихнувши, попрямувала далі. За мною як завжди йшли мої дівчата. Дві: Джілан і Хіба. Дві мої найвірніші і найближчі. Найстарша і Наймолодша подружилися між собою. Вони могли сміливо в мене запитате, те про що боялися запитати інші

-Пані, невже вас це не злить? -запитала Джілан, порівнявшись зі мною -Ви носите дитину Еміра, а він вас зраджує? Ви так спокійно до цього ставитесь

Хіба шипнула подружку за руку -Джілан, не можна так говорити!

-Чому не можна, хіба я не права? -обурилася Старша -Емірша, хіба я не права?

Всміхнувшись, я розборонила дівчат -Заспокійтеся. В Турані це норма. Це не вважається зрадою. Тим паче, з ким він мені зраджує, з наложницями? Мені ревнувати чоловіка до них? Якби це були Емірши, то так, а наложниці. Вони ж прирівнюються до слуг. Нехай робить що хоче -байдуже хмикнула

Так, мене цей факт ображав. Замість того щоб бути зі мною, Маджид розвадається з наложницями. Мимоволі я навіть згадала момент з серіалу Хюрем, щоправда сам серіал я не дивилася, лише окремі моменти випадково попадалися мені на очі. Я вже достоменно не пам'ятаю хто саме застукав свого чоловіка з наложицею будучи вагітною, чи то Хюрем, чи то чиясь дружина одного з шехзаде. Байдуже хто це був. Зараз я відчуваю себе на місці тієї кіногероїні. На людях я старалася не показувати своє невдоволення. Толку з цього. Валіде намагається навчити мене жити по “Така жіноча доля, ділити свого чоловіка з іншою жінкою”. Анаханим пощастило, її чоловік був Паша, а їм дозволялося мати лише одну жінку, вдруге одружитися він міг лише після смерті першої. А от мій Маджид на жаль Емір, цим чоловікам дозволяється мати і десять законних жінок і гарем зі сотнею наложниць. Співчуваю Басурі, Хаялі, Шахназ, Маджид їм теж зраджував, коли вони ходити вагітними. На що я надіялася? Невже дійсно сліпо вірила, що Маджид не буде мені зраджувати? Маджид не обіцяв зберігати мені вірність. Так він зменшив кількість наложниць в гаремі після нашого одруження, та все одно наложниці в гаремі все ще присутні. Бо який Емір без гаремних наложниць? Засміють! Закінчивши прогулянку по коридору палацу, я повернулася в свої покої. Аби не нудьгувати, я вирішила зарані готуватися до народження дитини. Знаю, забобони кажуть “Не можна завчасно готуватися до народження дитини”. Та я вважаю: Краще почати рано, ніж все робити в останню секунду. Тож увійшовши в свої покої, я побачила як інші мої служниці з слугами-чоловіками переставляють меблі. Я довго роздумувала де поставити ліжечко для моєї дитини. Спершу хотіла як в нас це роблять, поставити коло мого спального ліжка, та дівчата відмовили, мовляв “В нас так не прийнято, не можна дитину прив'язувати до свого ліжка”. Тож довелося обрати інше місце

-Емірша -вклонилися всі присутні в покоях, побачивши мене -Ми виконали ваш наказ

А наказ був такий. Трохи в бік пересунути туалетний стіл. По чесному, я б взагалі забрала туалетний стіл зі своїх покоїв. Я в себе не надто макіяжилася, в Турані теж не цікавлюсь макіяжем. Схвально кивнувши, відпустила слуг-чоловіків. Зі мною залишилися всі мої дівчата. Сумно сіла на софу. Одна з служниць, Ірмак звернулася

-Пані, вам не подобається як ми зробили? Чому ви така сумна?

-Все мені подобається. Не звертай увагу на мій сум, це я про своє думаю