Глава 16 (XVI)

Сорок п'ятий день. Лариса-Кадбану. Я все ж таки добилася свого. Таки змогла вмовити Маджида відпустити мене на роботу. Ба, більше. Я знайшла підхід до Шейха Догукана. Правитель Турана, уважно вислухав мене, дійшов висновку, що не всі туранскі жінки повинні народжувати дітей, відразу після першої шлюбної ночі, деякі жінки можуть на трішечки відтягнути роди первістка, і спробувати себе в ролі “Працюючої жінки”. Чи легко мені це цього добитися? Анітрохи. В перші дні після відмови Шейха, я те й робила що скандалила з Маджидом. Він вперто наполягав на зачатті дитини, навіть силою брав. Я вперто відмовлялася від дітей. Згодом я зрозуміла, потрібно міняти тактику. Скандалом нічого не добєшся. Тож я, кожен день наводила приклад різних сімей. Де чоловік і жінка без проблем працюють, виховують дітей, не одну, а декількох. А головне вони в цьому не бачать ніяких проблем. Доказувала, як мені сумно сидіти в чотирьох стінах. В БФ Валіде я не часто їздила. Тим паче, Анаханим повністю одужала, тож я як і обіцяла собі, звільнила себе від її обов'язків. Мені звісно подобається допомагати людям в Фонді, але це не те що мені потрібно, не те чого я хочу. Як вам відомо, я людина вперта, завжди отримую те чого прагну. Тож, Маджид здався під моїм тиском, і цілим вагоном доводів і дав свою згоду, відпустити мене на роботу. Не гаячи часу, ми миттю поїхали до Догукана. З ним я теж мала словесну перепалку. Його довелося вмовляти зовсім по іншому, не як Маджида. Маджиду, я просто виносила йому мозок протягом кількох днів, а Догукану, мені довелося надати більш вагомі аргументи. Та воно цього вартувало. Обидва чоловіки дозволили мені працювати. Але не все так легко. Мені дозволили працювати до року, допоки я не завагітнію. З волі Шейха, Народження Принца відтермінувалося на декілька місяців вперед. Тож мені тепер потрібно вважати з цим. От тільки як? З Маджидом це неможливо зробити. Він не злізає з мене, допоки не випустить в мене все своє насіння. Пити протизачаточні? Та ні, нізащо! Все ж я мрію про дитину, і хочу стати матір'ю. Буду сподіватися що завагітнію не скоро. Була ще одна умова від Шейха. Якщо мені пощастить до року не завагітніти, і щоб продовжити свою працю в Консульстві Турана, мені доведеться подружитися з усіма перекладачами які там є. А перекладачі в Консульстві, майже всі чоловіки. Є пару штук, а саме з 4 жінок-перекладачок. Ні, вони не мої ровесниці, вони набагато старші від мене, в кожної вже є діти, одна вже стала бабусею. Звісно ж, одне з головних правил Турану “На роботу жінка може вийти лише після народження дитини, і то з дозволу свого чоловіка”. Щось мені підказує, що в Турані є набагато більше жінок, які знають іноземні мови, от тільки не працюють вони через своїх чоловіків. Впринципі, не лише Туран славиться такими чоловіками, інші країни також, моя не виключення. Щось підказує, що з чоловіками мені буде важко подружитися, на відміну від жінок. Хоча, хто знає. Може бути, що жінки також мене не приймуть. Мовляв “Не встигла одружитися, а вже на роботу вийшла!”. Жінки вони й в Африці жінки, їх хлібом не годуй, а дай кісточки комусь перемолоти. Була ще одна проблема, чому Маджид не хотів мене відпускати на роботу. Туран великий, а Консульство одне-єдине, і знаходиться вого в Довлаті, в столиці країни. А туди їздити з пару годин на машині. І водій у Маджида виявився по суті один-єдиний Атмаджа. Та ні, з водіями у Маджида проблем немає. У Валіде є свій водій, роками її возить туди-сюди. У Маджида свій, Атмаджа, теж роками возить його. Навіть у Басури є свій водій, щоправда Головна дружина рідко коли кудись їздить. Не тому що їй не дозволяється, навпаки, вона друга жінка в палаці, після Валіде, якій дозволено покидати межу палацу, за попередньою домовленістю зі своїм Еміром. Хаяла і Шахназ такої почесті не заслужили, хоч і носят статус Дружина Еміра. От не дозволив Маджид цим жінкам покидати двір палацу і все, його рішення не обговорюється. Я при потребі їздила з Атмаджою, чесно кажучи вже звикла до його присутності, та й Маджид спокійний. Скажу вам по секрету, у Маджида слуги-чоловіки не всі “НЕ” чоловіки, та Еміра чомусь цей факт не лякає. Ну подумаєш, цілий палац служниць і наложниць, а слуга не євнух, це не кінець світу, правда? І що найцікавіше, ні один слуга-чоловік не торкнувся наложниць. Можливо з служницями в них там щось і було, як кажуть “Свічку ніхто не тримав”, а от з наложницями ні-ні, бо інакше “секір-башка”. Ця новина спершу мене лякала. Я ж, вважала що слуги-чоловіки, як всьому серіалі про Хюррем всі до єдиного кастрати, а виявляється що не всі. Маджид, виявляється проявив співчуття, милосердя до своїх слуг-чоловіків, не віднявши в них найцінніше. В Турані не всі Еміри такі милосердні. Напевно тому у Маджида, ці слуги-чоловіки так віддано служать йому і його сім'ї, це свого роду їх подяка за доброту. Тому заміна Атмаджі не відразу знайшлася. Всі чоловіки як один страшно мене боялися. Не те що сидіти в одній машині, навіть дивитися. Звісно що Маджид міг їм наказати зі мною їздити, та я вирішила дозволити водіям обрати кому зі мною їздити. І як один всі навідріз відмовлялися, мовчали, не хотіли. Тож в вільний час, Атмаджа був моїм водієм. А коли йому ніколи було зі мною возитись, то я брала водія Анаханим. Басура відмовила позичити мені свого водія, і заборонила йому зі мною контактувати. В одній з поїздці, я вирішила через Атмаджу вплинути на водіїв. Розпитала його про кожного з них, попросила щоб він сам обрав мені водія. Але не такого щоб боявся мене як вогню, а щоб був сміливим, наважувався зі мною розмовляти. А то складається таке враження що всі слуги в палаці Маджида глухонімі. Перші не почнуть говорити, допоки ти їм не дозволиш. Як добре, що мої дівчата вже посмілішили, а то раніше з них слово не витягнеш. А зараз, їх рти не закриваються, особливо в Джілан. До речі, щодо неї. Я повернула їй статус “Найстарша служниця”. Ні, Хіба мене не підвела, навпаки, здавляки посестрі, з сірої мишки, перетворилася в тигрицю, яка загризе будь кого за своїх посестер і пані, тобто мене. Хіба сама попросила мене, повернути Джілан на її місце. Та й Джілан заслужила моє прощення. Цей урок пішов їй на користь. Декілька раз її намагалася купити Анаханим і Басура, дівчина ввічливо їм відмовляла, а потім я попереджала цих жінок щоб не лізли до моїх служниць, бо інакше поскаржусь Маджиду на спробу зайти на мій особистий простір. Анаханим з розумінням і з похвалою залишила моїх дівчат в спокої, а от Басура час від часу намагається когось з дівчат підкупити. Щодо Хаяли і Шахназ, ті взагалі мене не чіпают. Шахназ бачить лише свою доньку, лише нею займається. Хаяла лізе до моїх служниць лише з підказки Басури. Якщо Друга Емірша натравить Третю Еміршу, то Хаяла намагається підкупити когось з моїх, якщо не натравлює, то Хаяла взагалі забуває про моє існування і як Шахназ займається виключно своїми доньками. Щодо Принцес. Ну як вам сказати. Три Молодші здається остаточно змирилися з моєю присутністю, навіть в гості забігають час від часу. А от три Старші навпаки, досі дивляться на мене, як на “Ворога народу”, точніше як на “Ворога їх матері”. Їм байдуже на слова Анаханим, на покарання від батька, на прохання рідної матері. Принцеси продовжують вперто свердлити мене ненависним поглядом. Та я здається відволіклась від основної теми. Після розмови з Атмаджою, слуга таки знайшов мені такого водія, який ледь не по всім моїм вимогам підійшов. Щоправда, Маджид, коли дізнався кого я обрала, лютував. Виявилося що Кайсар, саме так звали мною обраного водія, був звільнений з роботи, іншим Еміром. Кайсар хоч і відданий своєму статусу, має впертий характер. Запитаєте за що його звільнив інший Емір? За те що Кайсар відмовився порушити правила дорожнього руху, уявляєте? Емір страшно кудись спішив, і вимагав від свого водія не зважати на червоне світло. Звісно ж, Емірам правила дорожнього руху не писан, вони його взагалі не читали, навіщо, якщо можна найняти водія? Звісно ж, Кайсар відмовився порушувати правила, і проїжджати на червоне світло, за це він і був звільнений, а ще за те що посмів відмовити своєму господарю. Маджид не хотів його приймати на роботу, прийняв виключно з великого стажу і як старанного водія. От не повірите, я втішилась, коли взнала що Кайсар як я старанно дотримується правила дорожнього руху! Щоправда, Кайсар не втішився коли мене побачив і почув що йому доведеться возити жінку. Атмаджа згодом пояснив його розчарування. Кайсар у минулого Господаря возив не лише Еміра, але і його дружин і доньок. Якщо дружини більш-менш тихо сиділи в машині, то доньки теревенили між собою без зупинки. Я як водій, по собі знаю, як дратує, коли в салоні машини хтось голосно і без упину горовить. Запитаєте, навіщо тобі водій, якщо ти сама водій? Не уявляєте, як мені кортиться самій сісти за кермо, уви це неможливо. В Турані заборонено пускати жінок за кермо. Не дай Небеса, щоб хтось побачив жінку за кермом. Всій її сім'ї: Батькови чи чоловікові вліплять величезний штраф, і відібрати машину, як приклад для інших. Тож, аби не наражати себе та Маджида на проблеми, я погодилася на особистого водія. В перші дні, було видно що Кайсару не подобається возити жінку, втім він мовчав, не смів проявляти до мене зневагу. А я здебільшого по дорозі в машині, взагалі не звертала на нього увагу. Була зайнята своїми справами. Повторяла іноземні слова. Ні, за ті дні що я живу в Турані, не забула свої іноземні мови, навпаки, кожен день чемно виконувала домашнє завдання з іноземними мовами. Які домашні завдання можуть бути в перекладача? Звичайні. Ні для кого не секрет, що кожен перекладач виконує суто для себе домашні завдання. Читає книжку на іншій мові, пише диктант, дивиться фільми на оригінальній мові. Все що потрібно для підтримки своїх знань. Бо як відомо, чим довше ми не спілкуємося на іншій мові, тим більше ми її забуваємо. Тож, аби не осоромитись в свій перший робочий день, старанно повторяла кожне слово. Кайсар, на це теж не звертав увагу, хоча, мені на хвилинку здалося, що він уважно прислуховується, коли я повторяю слова. Чоловік старанно намагався не показувати цього, втім, мене важко обдурити. Підїхавши до двору Консульства, я була трохи розчарована, тому що мене ніхто не зустрічав. Дійсно, навіщо зустрічати чиюсь дружина, тим більше далеко не першу в списку. Кайсара я відпустила “погуляти”, на що він відповів: “Мені наказано вас очікувати”. Знизивши на це плечима, я мовчки увійшла в будинок. По масштабу він був не менше за моє Консульство. Щоправда архітектура Туранскому Консульстві була значно коштовніша і вражаюча ніж в моєму. За той час, поки я живу в Турані, зрозуміла одну річ. Тут все повинно було шикарним. Палаци, одяг, посуд, їжа, жінки, навіть слуги. Кожен намагається переплюнути іншого своїм достатком, розкішшю, красою дружин чи наложниць, і дорогими машинами. Щоправда, ще ні один чоловік не зміг переплюнути Шейха. Перше: Це неможливо, бо ніхто так не багатий як Шейх. Друге: Нікому не дозволено бути кращим за свого Господаря. А от похизувати один перед одним дозволяється. Увійшовши в хол, я ледь не осліпла. Ще одна річ яку аж обожнюють це золотий колір. Куди б ви не подивилися, скрізь зустрінете золотий колір. Це й не дивно. Золотий - це колір Золота, Сонця, тому в Турані він так цінується. В Турані вірять що “Чим більше золотого кольору, тим більше золота в їх житті буде”. Це як в нас, вірування в різні прикмети. За ресепшеном стояла жінка, яка була вся закутана в паранджу. Не завидую їй. Зі свого досвіду знаю, що таке паранджа. В ній не те що вистояти цілий день нестерпно, в ній ходити незручно. Суцільна тряпка від голови до підлоги. А в районі очей віконце з сіточкою, через які навіть колір очей не видно, не те що самі очі