Глава 15 (XV)

Тридцятий день. Лариса-Кадбану. Після оголошення про наш шлюб всім жителям палацу. Почалося моє сімейне життя. В той же день я повідомила про свій шлюб Антону, навіть хотіла розповісти про обман, та вирішила не робити цього. Я звичайно довіряю Шефу, та все ж, якщо ми з Маджидом вирішили тримати це в таємниці, нехай так. Тим паче, раптом нас хтось може підслухати? Я не хочу створювати Маджиду зайвих проблем. Антон був шокований, і щиро привітав мене з початком сімейного життя. Я в свою чергу, попросила чоловіка не розповідати про це моїй матері. Ця новина її точно вб'є. В той же день, Маджид з допомогою Атмаджи сплавив всіх своїх наложниць, з якими встиг провести хелвет. В гаремі залишилися лише декілька “свіжих дівчат” так їх назвав Атмаджа. Я звичайно наполягала щоб мій чоловік повністю вичистив гарем, проте Маджид сказав, що гарем Еміра не може бути повністю пустим, бодай дві-три наложниці в ньому для вигляду повинні жити. Що ж, нехай, якщо такі правила, сперечатись не буду. Надіюсь, Маджид залишив цих дівчат суто для підтримки правила, а не для відволікання від мене. Чи була я щаслива в шлюбі? Так! Навіть не думала, що буду настільки щасливою. Здавалось тільки нещодавно я вагалася щодо заміжжя з чоловіком іншої віри. А вийшло все не так, як я гадала. Нехай нам з Маджидом довелося піти на обман, проте я не жалію про це. Мені з моїм Еміром добре, а головне він не перестає мене дивувати в ліжку, як і я його. Таке враження що під час хелвету, Маджид віддає всього себе, заради зачаття сина. Щоправда, я чомусь не відчуваю себе готовою до цього. Я звичайно хочу дітей, та чомусь мені лячно від цієї думки. Досі не перестаю думати про майбутнє своїх доньок. Що з ними буде коли вони стануть підлітками? Вони звичайно повторять долю своїх старших сестер Мансі і Наіри, чого я їм аж ніяк не бажаю! Я не буду сидіти склавши руки, я не дозволю ні Шейху, нікому іншому заручити моїх дівчат без моєї згоди! Чхати на те що в Турані жінка не може “бути проти”. Минуло п'ять днів з моменту оголошення. Валіде різко пішла на поправку. Лікарі вже навіть дозволяють їй виходити на прогулянку. От і сьогодні ми з нею гуляли, і дещо почули. Прогулюючись по саду, я за високими кустами почула голоси. Підійшовши до них впритул, ми почули розмову між двома жінками

-Повірити не можу, що Маджид пішов на такий вчинок! Як він міг так зі мною вчинити? Гаразд, я пробачила йому заміжжя з тобою, заміжжя з Шахназ, з цією сірою мишою! Та пробачити заміжжя з цією іновіркою! Ніколи, нізащо! Як він міг! Він вкотре зрадив мене!

-Заспокійся Басуро -важко видихнула, Хаяла, намагалася підтримати сестру -Маджид -чоловік. Не забувай, що ми жінки, власність чоловіків: Батька, брата, чоловіка. Та чхати я хотіла на його заміжжя! Те що він зробив з твоїми доньками, ось що пробачати не можна! Він обіцяв не сватати їх до повноліття! Пів року не минуло, як він заручив Нілам після Мансі! Всевишній, вбережи наших доньок! Що буде з твоєю Наірою? З моїми близнюшками Палак і Паель!? Про Сону я взагалі боюся думати! Хоч Шахназ байдужа мені, втім мені шкода її доньку. Зрадив нас Маджид. І це все через цю Кадбану, щоб її!

-Причому тут ця іновірка? -по голосу Басура здивувалася -Ти забула, як відчайдушно вона боролася за Мансі? Вона, а не Маджид намагалася звільнити мою доньку від заручення! От тільки мене дивує, чому вона зараз не бореться за Нілам? Не хоче?

-Не знаю -з паузою відповіла інша -Я думаю, що спочатку вона про це нічого не знала. А зараз, напевно тому що не хоче знову створювати Маджиду проблем. Судячи з усього, Маджид до оголошення лише тобі про заручення Нілам розповів. Навіть Анаханим нічого не робила, не намагалася хоч якось вплинути на Маджида, щоб врятувати Нілам, отже вона також нічого не знала до моменту оголошення. Що тепер робити, Басуро?

-Нічого. Що ми жінки можемо зробити? Ти ж сама сказала, ми власність чоловіків

На цьому розмова була завершена. Щоб не спалитися, я тихо вийшла з саду. Валіде, теж вирішила не вмішуватись в цю розмову. По виразу її обличчі, бачила, що їй було неприємно чути про себе. Отже, що я дізналася підслухавши розмову? Хаяла, по якійсь причині вважає мене винною, в тому що заручили Мансі і Нілам, чому? Чи можливо вона вважає, що саме з моєю появою, в їх сім'ї почалися проблеми? Що ж, напевно я б теж так вважала би на їхньому місці. Мене здивувало інше, судячи по голосу Басури, та не вважає мене винною за заручення Мансі і Нілам. Втім її ображає те що я сиджу склавши руки, замість того щоб спробувати врятувати Нілам, як Мансі. Я звичайно можу спробувати вирішити цю проблему, та щось мені підказує, що це навряд чи допоможе, тільки гірше зроблю. Ні, перевіряти ліміт нерв і доброти Шейха, не найкраща ідея. Догукан, хоч і розуміюча людина, та навіть в такої людини є своя межа. Все ж, будемо надіятись що Татул і Бердо, чудово підходять на роль майбутніх чоловіків, і в сімейному житті вони будуть добре ставитись до своїх Перших Дружин

-Ти не ображайся на них -почала Валіде, йдучи зі мною по коридору -Їх можна зрозуміти

-Ви не образились на слова Басури? -обережно запиталася я

-Ні, анітрохи. В чомусь вона має рацію. Мені відразу не сподобалася ця ідея з заручинами, я мала розмову з Маджидом. Він хотів дати свою відмову, та потім дізнався про біду Газінура, про майже сироту Бердо, вирішив прийняти це рішення. Та й Шейх наполягав на цьому. Племінник просто не хочу більше ризикувати своїм супротивом. Мене ж теж рано засватали -зізналася жінка -Свого чоловіка я вперше побачила в день нашого весілля, він трохи старшим за мене. В перші роки сімейного життя, між нами нічого спільного не було, крім подружнього обов'язку. Потім я зрозуміла що так жити не можна, потрібно з рідним чоловіком дружити. Почала старатися звернути його увагу на себе. І так по троху, окрім подружнього обов'язку, у нас з'явилися сини, спільні теми для розмов, я навіть отримала доступ в його державні справи. Тоді я зрозуміла що кохаю його. Що ніхто інший мені не потрібен, крім моїх любих чоловіків. Шкода онуків не дочекалася. Але я не падаю духом. Рідних онуків хоч і не маю, зате внучатих племінників маю. Гріх жалітися. Доньки Маджида, стали найріднішими людьми. Деколи звертаю увагу, на те що, їх балую більше аніж балувала Маджида в їхньому віці