Глава 13 (XIII)

День Двадцять другий. Маджид. Басура з неохотою змирилася з заручинами. Наше життя продовжило йти своїм шляхом. Лариса, все ще знаходилася в Вилаяті. Перекладачка не покидала Туран, лише через хворобу Валіде. Чи то Всевишній мені допомагає, і не дає Ханим можливості покинути країну, чи щось інше. Я зацікавився тією історією, яка відбулася з Ларисою в Фонді. Дізнався про ту юнку Майю, за яку моя кохана заступилася, про її батька, який зіпсував стосунки з дуже заможній чоловіком, через втечу нареченої в день власного весілля. Дізнався, що та юнка Майя закохана в хлопця садівника, припалацового слуги в її рідному палаці. Батько Майї таки домігся щоб його донька повернулася додому. Допоміг йому всьому я. Скажете: “Я не правильно вчинив? Повернув доньку до батька тирана?” Сперечатися з вами не стану, можливо ви праві. Та все ж, як батько, я не зміг відмовити цьому чоловікові в його проханні, повернути додому непутьову доньку. Та все не так просто, як ви гадаєте. Я взяв з батька підписку, написаною його рукою, про те що він пальцем не торкнеться Майї, в разі порушення цього договору, чоловік буде відповідати перед Шейхом. А щоб бути впевненим що Майю не ображає рідний батько, мої люди раз в тиждень будуть ходити до них в гості, і перевірятимуть цю сім'ю. Я добре розумію, що неправильно роблю, лізу в чужу сім'ю, та що робити, коли не відчуваєш довіри до людей? А ще я вирішив видати Майю заміж, щоб забрати її з цієї сім'ї. А єдиний спосіб це зробити не порушуючи ніякий закон, це заміжжя. На жаль, хлопець в якого була закохана дівчина помер. Невідомі люди напали і забили його до смерті, поки дівчина переховувалася в Фонді. Вбивць таки не знайшли, втім я не сумніваюсь, що саму батько допоміг хлопцеві передчасно покинути цей світ. Новим нареченим дівчини став, досить непоганий чоловік. Він хоч і був значно старшим за юнку, і вона була в його списку четвертою дружиною, та не славився жорстоким ставленням до своїх дружин, тож я з спокійною душою довірив в його руки Майю. Сама дівчина була не в захваті від моєї ідеї, та все ж погодилася вийти заміж. Вона добре розуміла, що подальше проживання з батьком під однієї кришою буде важким для неї, то ж не зі своєї волі, та все ж дала згоду стати четвертою дружиною. Будучи свідком на церемонії одруження, я подумки уявляв своє одруження з Ларисою. Ханим досі не дала мені згоду, а з кожним новим днем, я починав все більше сумніватись, чи дасть Лариса цю згоду взагалі. А от Вилаят, точніше житела, почали виявляти до Лариси симпатію. Принаймні, мені так здавалося. Як це проявлялося? З Благодійного Фонду Вилаяту, почали приходити листи. Здебільшого адресовані Кадбану Ханим, в яких люди просили про допомогу у правої руки, вірної помічниці Валіде. Листи почали приходили з другого дня, після інциденті між Ларисою і батьком Майї. Атмаджа, кожен день до мене в кабінет приносив не менш як з десять листів адресованих до Кадбану, чи до Валіде, мені ж було адресовано від сили три-чотири. Коли сьогодні, Атмаджа вкотре завітав до мене в покої з листами, я шумно видихнув. Я ще вчорашні не всі сьогодні прочитав, а тут свіжа порція з нових листів

-Перепрошую, Еміре, тут вам нові листі -трохи помовчавши, додав -Адресовані Ханим

-Хто б сумнівався. Емір вже не в авторитеті, тепер за допомогою звертаємося до жінки!

Слуга поклав пачку листів на стіл, здивовано мовив -Хіба ви не цього хотіли?

І тут він був мав рацію. Ще донедавна я всім серцем бажав, щоб Ларису прийняв Вилаят. Та коли це сталося, дана ситуація викликала в мене ревність і злість

-Цього. Тільки я міркував собі по іншому. Не думав що все так вийде. Хто б міг подумати. Незначний інцидент допоміг Ларисі заслужити повагу людей. По ідеї я повинен радіти, а відчуття зовсім на радість не подібні. Давно в нас в Вилаяті такого не було. До тітки Анаханим, не кожній жінці покійних Емірі, моїх предків, вдавалося заслужити повагу

-Тому що, не кожній жінці, Емірші, дружині Еміра дозволялося займатися подібним. Зазвичай Фондами займалися матір Еміра, або Перша Емірша, дружина Еміра. Аж ніяк не наложниці, а тим паче вільна жінка з іншої країни. Такого не те в Вилаяті, в цілому Турані не було! Це ж прекрасно! Лариса отримала любов і повагу жителів Вилаяту. Тепер вам нічого боятись, в разі вашого з нею одруження! Та все ж, вам слід з цим поспішити. Жителі хоч і симпатизують Ханим, вони не будуть терпіти ваш “цивільний” шлюб з нею. Та й, ця ситуація може стати прикладом для інших, особливо для молоді. Юні дівчата подивляться на Ханим, захочуть так жити. Як би там не було, Ларисі доведеться зробити свій вибір. Або стати вашою дружиною, або покинути Туран

Будь на місці Атмаджи, хтось інший, я б йому не пробачив подібні слова, та мій вірний слуга як завжди має рацію. Лариса стала прикладом для багатьох жінок. Вона показала, що не всі жінки можуть бути бездушними створіннями. Показала, що жінка, може дати відсіч кожному. З одної сторони, це тішить, Лариса не з тих жінок, які прогинаються під тиском чоловіка, я вже забув, що такою була Басура, перш ніж стала моєю Еміршою. З другої сторони, характер Лариси, може зіграти з нею злий жарт. Я повинен терміново поговорити з Ханим! Від Атмаджи, якого мені довелося викликати, адже він непомітно для мене покинув мій кабінет, коли я занурився в свої думи, дізнався, що Лара як завжди в Валіде. Тітка досі слабує, хвала Всевишньому, лікарі вже дозволили їй вилізти з ліжка і навіть трохи походити в покоях, за межі покоїв, їй поки що не дозволяють. Лікарі перестраховуються, не хочуть щоб Анаханим стало гірше після прогулянки в саду, мовляв з віком, у людей імунітет слабшає, і тому краще не ризикувати виходячи на вулицю в період хвороби. Через слугу, покликав Ларису до себе для розмови. Дівчина не змусила мене чекати, швидко зреагувала на моє прохання

-Емір -з поклоном привіталася перекладачка -Ви терміново хотіли мене бачити?

-Хіба ми не на ти? Я гадав, після того що між нами відбулося, ми перейшли на ти