Глава 9 (IX)

День П'ятнадцятий. Лариса. Два дня я відходила від пропозиції Маджида. В ці дні мене ніхто не рухав. Спершу Хіба і Джілан намагалися вивідати в мене, чому я ходжу як прибита. Я спершу руками на них махала, мовляв “не до вас зараз”, потім гаркнула “щоб не лізли до мене, я сама про все розповім, коли захочу”. Не знаю чому та мене в ці два дні ніхто не чіпав. Всі слуги ходили переді мною на шпильках, боялись зайвого шороху зробити. Чи то боялися мого стану, чи то Маджид наказав мене не чіпати в ці дні. Як там не було, дякую їм за це. Саме два дня мені вистачило щоб переварити це все в своїй голові, і зібратися з думками. Яку відповідь я дам Маджиду на його пропозицію, чесно? Ще не оприділилася. Маджид мені подобається, і можливо я його навіть кохаю, в чому трохи сумніваюсь. Не знаю, як це пояснити. Я хочу бути з Маджидом, якби не хотіла, то не підірвалася б зі свого звичного життя. Але.. Є одне “але”. Маджид іншої віри, іншого менталітету. Нам звісно буде важко притиратися один до одного. Не уявляю що відчувають інші дівчата, у яких є наречений-іновірець. Змінюють свою віру заради коханого? Своє ім'я? Я не надто вірующа. В дитинстві з батьками на кожну службу ходила. А коли подорослішала то перестала. Я в церкву ходила лише на великі свята, і то якщо не була в відрядженні. Та все ж до такого кардинального кроку я не готова. Не готова з легкістю перейти на нову віру, на нове ім'я, яке мені дали мої батьки. Тим паче, мама точно дістане інфарт, коли взнає про мою переміну. Вона до сих пір злиться на мене, за мою зраду країні. Боюся уявити, як її там накрутив Тіма. Він мене ганьбив, принижував за мою втечу з села, з сім'ї. А тепер взагалі з брудом змішає. А мама ймовірно зараз від сусідів ховається в хаті, бо соромиться мого вчинку. Що ж, дзвонити матусі і радитись з нею щодо пропозиції Маджида, немає сенсу. Вона слухати мене не стане, як завжди кине трубку, повторить давно знайому мені фразу “Ти мені не донька, допоки з ним!”. Чи трубку перехватить Тіма, як це вже було і не раз. Тож я, аби не слухати його “приємні” слова, взагалі перестала дзвонити. Тепер новини про маму, я дізнаюся з вуст Антона. Точно! Єдиний хто мене підтримує після мами, це Шеф. От з ним і поговорю. А ще заодно пораджуся з Мехметом. Паша, вже давно спить і бачить наше з Маджидом весілля

-Отже, Маджид пропонує тобі стати його дружиною -перепитав Антон, після моєї розповіді -Це очікувано. Дивуюсь, чому він досі мовчав. Хоче загладити свою провину?

Антонові я розповіла все. Про торжество, про мою близькість з Маджидом, і про пропозицію на очах Шейха -Ти дівчинка вже велика, доросла, тобі вирішувати як жити

Спілкувалася я з ним через відеодзвінок на смартфоні. Антона не дуже потішила моя новина про ймовірне заміжжя. Шеф, до сьогоднішнього дня був впевнений, що я повернуся назад, додому

-Шеф, я.. -не могла знайти слова для виправдань -Мені соромно що я підвела вас. Ви на мене надіялись, сподівалися, а я..

-Рано чи пізно, ти все одно вийдеш заміж. Щоправда я надіявся, що твоє заміжжя не помішає в твоїй роботі. А тепер? Дозволить Маджид тобі працювати, сумніваюсь

І тут я схопилася за цю ідею! Стоп, так я ж можу і звідси допомагати своєму Консульстві! Та про це ми подумаємо потім. Поки що будемо думати що робити з пропозицією

-Сама ти хочеш вийти за нього? Я щось не бачу на твоєму лиці радості

-Все складно. Я хочу бути з Маджидом, і не раз думала, що буде коли він зробить мені пропозицію. Тільки я не чекала що це буде вже. Я сподівалася рік-два пожити просто так

Шеф засміявся -Ти забула в якій країні живеш? Рік-два? Смішна. Це не наша країна, Лар. Це ти тут можеш жити з чоловіком без штампа хоч з десять років. Ти ж сама кажеш, що Маджид, від початку був проти вашого “цивільного” шлюбу. А уяви собі що буде, коли він дізнається, що ти плануєш з ним так прожити кілька років. А як діти народяться, що тоді робитимеш?

Антон мав рацію. Я вкотре забула, що Туран не моя країна. А про дітей я взагалі не думала. Рано мені про них думати. Я планувала до тридцяти років взагалі про сімейне життя не думати, не планувати його. Кар'єра, робота в Консульстві для мене завжди була і напевно буде на першому місці. А що тепер? Хто я в палаці Маджида? По суті ніхто. Ех, дарма Маджид повів мене на те весілля. Якби не торжество, то ніхто б не дізнався про мене. Я до дня торжества не виходила за межі палацу. Хіба що припалацові слуги могли б про мене розказати всім, та навряд чи стали б вони шкодити собі. Та й Атмаджа, зі слів Маджида, добре платить слугам за мовчанку

-Ларис, ти тут? Знову десь літаєш? -почула скрізь думок голос Шефа -Про що думаєш?

-Думаю як відмовити Маджиду на його пропозицію -це неабияк здивувало чоловіка -Я не зможу переступити через себе і змінити віру з ім'ям. Я дарма сюди приїхала. Навіщо ви вмовили мене прочитати той лист! Вам потрібно було його знищити відразу, і не розповідати мені про лист! Тепер я не знаю як мені жити з цим! Я хочу бути з Маджидом, але змінювати себе я не хочу, не можу, не планую! -я не говорила, кричала

-Тоді збирайся і повертайся додому. Гадаю, Консульство прийме тебе назад на роботу

Шеф не зміг мені нічим зарадити, хоч і намагався. Тож я вирішила більше не грузити його своїми “не знаю”. Що ж, залишається подзвонити і порадитись з Мехметом Пашею. Не хотіла діставати похилу людину на ніч, та краще зараз, ніж потім. Я до завтра не витримаю. Паша дуже втішився, почувши про пропозицію Маджида, і сердечно вмовляв прийняти цю пропозицію. Просив щоб я ні про що не думала, ні про що не хвилювалася. Так радить, наче з його бачення, змінити віру-ім'я це звична справа

-Чого ви боїтеся Ханим? Емір Маджид любить вас! Якби не любив, то не пішов би наперекір Шейху! Ви перша жінка, яка змусила його так змінитися, зазвичай жінки під нього перенастроюються, а тут він перенастроївся під вас! Це ж небачений чоловічий вчинок в Турані! Щоб чоловік змінився через жінку, такого в нас не водиться!