Глава 6 (VI)

Валіде. Був вже вечір. Маджид з Ханим досі ще не повернулися з святкування. Я хвилювалася, не знаходила собі місця. Ханим вперше вийшла в світ. Ні, не вперше за своє життя. Ларисі, не звикати до виходу в світ, для неї це норма, звична справа. Адже їй не раз доводилося бути в компанії великих людей. Та все ж, навряд вона часто виходила в світ в Східній країні. У нас зовсім інші правила, порядки. Не все в нас дозволено, що дозволяється в інших країнах. Ларисі, тій яка звикла до іншого стилю життя, важко буде різко змінити себе, свою поведінку, приборкати свій характер. Мене турбувало одне питання: Навіщо Маджид взяв її з собою? Місяць не минув з дня її приїзду, а він вже бере її на торжество! Мені страшно уявити, як вона себе поведе там? Якщо вона вперто порушує правила нашого палацу, нехтує сукнями, дорогими стравами, то де гарантія, що вона буде дотримувати правила поведінки на торжестві? Маджид через неї осоромить нашу сім'ю! Осоромить ім'я нашої Династії! Всевишній, прошу тебе, приглянь за нею! Хід моїх думок перервав шум з вулиці. Відклавши столові прибори, якими я приймала вечерю, вийшла на терасу, з якої я з легкістю могла спостерігати що робиться на припалацовому дворі. Що я побачила коли опинилася на терасі? На місце парковки підїхало авто Маджида, з машини вийшла Ханим і.. Все, машина розвернулася і виїхала з двору. Для мене це було дивним, незрозумілим. Де Маджид? Чому Лариса приїхала сама? Нічого не розумію! Не могла ж Ханим сама приїхати, Маджид згідно з правил не міг відпустити її одну додому. Це прояв неповаги до Господаря Торжества, неповага до інших гостей. Я повинна негайно взнати що трапилося. Чому Ханим покинула торжество, і приїхала додому одна, без Маджида, чому він не приїхав разом з нею? Моя людина в свиті Ханим, нічого не розповіла. Лише сказала, що Ханим зараз на взводі, і її краще не чіпати. Чхати я хотіла на її настрій! Не отримавши ніякої користі від Джілан, я вирішила особисто розпитати Ларису. Охоронці під дверима Ханим, попередили мене: “Ханим, просила не турбувати її”. Втім, ніщо не може мене зупинити. Я Валіде, а отже маю повне право входити в будь які покої, навіть в покої свого племінника! Ханим, втомлено сиділа в крісла з закритими очима. На ліжку лежав її відкритий чемодан, який був наповнений наполовину. Інший одяг акуратно складений лежав на ліжку, біля чемодана

-Джілан, я ж просила не турбувати мене. От заспокоюся, і все тобі розповім! -важко промовила, не відкриваючи очі -Я голосно кашлянула, і це змусило дівчину злякано зірватись з крісла -Валіде, ви мене налякали -розслаблено видихнула, ледь вклонилась, і знову сіла в крісло. Що за невихованість? Сідати в крісло при Валіде? -Валіде, вашого племінника поки що немає. Точніше, я приїхала без нього. Краще б взагалі не їхала туди.. -знову важко видихнула, закрила очі -Я не хочу його чути і бачити

Кілька хвилин я чекала, коли Ханим згадає про етикет, і як положено з крісла, проте не дочекалася цього. Джілан, не збрехала, в Ханим немає настрою

-Що сталося, Ханим? Чому ти приїхала без Маджида? Що відбулося між вами?

При згадці про Маджида, перекладачка відкрила очі, кинула в мене холодний погляд -Нічого. Точніше відбулося те чого слід було чекати від подібного чоловіка. Він брехав. Про все. Про те що я йому потрібна. А сам навіть не захотів мене захистити перед іншими. Мене ледь не вдарили, а він просто стояв і дивився на це! Стояв і мовчав!

Почуте вибило мене з рівноваги, я важко опустилася на софу, яка знаходилася поряд з кріслом Ханим -Тебе хотіли вдарити? Хто посмів? В кого піднялася рука на власність чужого чоловіка?

Лариса знову кинула в мене свій погляд, на цей раз здивований -Власність? Он як ви мене тепер називаєте. Власність, супер! Один соромиться називати моє ім'я, навіть не додумався дати мені тимчасове ім'я. А ви називаєте мене власніст, я вже не людина?

-Ханим, не ціпляйся до слів. Я не це мала на увазі. Ти чужа дружина, жінка. Ніхто з чоловіків не посміє підняти на тебе руку! Я не вірю своїм вухам, Маджид не захистив тебе?

-Валіде, якщо вам так цікаво, то розпитайте про все Маджида, бо в мене немає настрою

Це був прямий натяк, на те що мені пора покинути покої. Ханим геть знахабніла!

-Ханим, не забувайся! Перед тобою Валіде Анаханим Сардар! Пам'ятай про це!

Карбувала кожне слово, різко піднявшись з софи. По натурі я терпелива людина, і рідко коли переходжу на крик. Лише якщо мене не довели до цього. Зараз була саме така ситуація. Зазвичай Емірши миттю вибачаються за свою поведінку, але лише не Ханим. Лариса, явно була не з тих хто вибачається за найменшу провину

Дівчина встала з крісла, прижмуривши очі -Я добре пам'ятаю вас звати, Валіде. Тільки тон свій змініть. Я не одна з ваших прислуг. Я навіть не одна з ваших невісток. Тому не раджу вас зі мною розмовляти в такому тоні. Навіть мій батько добре знав, наскільки я не люблю цей тон. Я ніколи не вступалася йому в суперечці. А ми з ним сперечалися, так що мало не билися між собою. Якщо хочете зі мною дружити, спершу навчіться розмовляти зі мною правильним тоном! Я поки що тут тимчасово, не лише від Маджида залежить залишатися мені тут чи ні, від інших також це залежить. Ви мудра жінка, і любляща тітка, тому навряд бажаєте Маджиду зла

Все це було сказано з хоробрістю, з сталевою хоробрістю, навіть Басура такою хороброю при мені ніколи не була. І тут я зрозуміла, Лариса, дійсно не така як туранскі жінки. Вона нікому не дозволить себе образити, неважливо хто перед нею буде стояти. Вона навіть наважилася відмовити в взаємності самому Шейху. Що ж, якщо я дійсно хочу з нею дружити, то мені варто змінити тактику спілкування з Ханим

-Гаразд, я тебе почула Ханим. Певно ти права, я повелася надто різко з тобою -перш за все, потрібно показати їй, що я не ворог, я лише схвильована тітка, яка переживає за свого племінника -Я страшення злякалася, чому ти приїхала одна, без Маджида, тому не стримала свої емоції