Глава 5 (V)

День одинадцятий. Лариса. Ось і наступив день торжества, на якому я повинна буду супровождати Маджида. Готувати мені до виходу в світ почали аж з самого рамку. Я навіть ще повністю не прокинулася, коли мене силоміць завели в ванну кімнату. Три служниці почали всю мене намилювати, змивати піну, різними ароматичними маслами намазувати, ще трохи і в мене скоро з'явиться алергія на всі ці запахи, які йшли від ароматичних маслів. Після ретельного вимивання, мене спершу нагодували сніданком, я як завжди по простому снідала, відмовилася від всіляких заморских страв. А після сніданку мене почали наряджувати. В що? В абайю темно-синього кольору. Джілан, щоправда наполягала на чорній абайї. Як виявилося саме чорний і темно-синій жінки носять на вулиці. Нічого особливого в моїй абайї не було. Темно-синя, розшита золотими нитками. Під шиєю, руки, поділ розшиті різноманітним не блискучим бісером. Поверх абайї, я одягнула хімар аміру, на ноги взяла туфлі на низькому каблуку. Туфлі на високих каблуках як виявилося заборонені в Турані, негоже жінці як коняці цокати каблуками по підлозі, і не дай Всевишній перевишити свого чоловіка в рості! Жінка як по статусу так і по росту повинна бути нижче чоловіка. Перш ніж вийти з своїх покоїв, до мене завітала Валіде

-Ханим, ти виглядаєш бездоганно! Перш ніж ти підеш з Маджидом на святкування, хочу попередити тебе, нагадати, що від твоєї поведінки залежить репутація цілої Династії!

Да ви що зговорилися з Хамідом? То він мені протягом двох днів вбивав в мою голову одну фразу: “Не осоромте честь Династії Сардар”, тепер Валіде! Крок вліво, крок вправо -розстріл на місці

-Прям таки вся Династія! -з сарказмом відповіла -Хто я така щоб від мене залежала могутня Династія? Та вони навіть свою увагу на мене не звернуть, Валіде

-Дарма ти так -похитала головою жінка -Тобі так здається. Не знаю як в вашому світі. А в нашому. Тут від будь якої дрібниці залежить наше життя. Тому прошу, веди себе гідно!

Від останніх слів, мені закортілося її перепитати “Коли це я вела себе негідно?”, промовчала. Й так зрозуміло на що Валіде натякає. Останні дні я чудю не подитячому, тому й не дивно чому Валіде зараз так хвилюється через мій вихід в світ. І все ж я не втрималася від відповіді -Я не настільки дурна, щоб дуркувати на святкуванні. Я хоч і з села, та в мене манери не гірші ніж у сільських -останнім часом мене почало це бісити, чому в цій країні вважають “Раз ти вилізла з села, отже ти без мізків” -Я постараюся вести себе як належить чемній жінці, втім не обіцяю тримати себе в руках, якщо хтось почне зі мною сперечатися. Не звикла я мовчки слухати образи людей

Валіде на це лише скрутно похитала головою, повчання закінчилося з її виходом

-Ханим, дарма ви образили Валіде, вона як краще хотіла для вас -відізвалася Джілан

Мені здається, чи Джілан, надто часто захищає Валіде. Ні, я звісно розумію, дівчина вдячна, за те що Валіде не дозволила її перепродати, закріпила її до мене, і все ж такий гіперзахист мені не до вподоби. Та зараз мені ніколи над цим думати

-Хіба я її образила? Я всього лише сказала правду. А на правду як відомо не ображаються. Джілан, перестань мене відчитувати, мені зараз не до цього!

Служниця вибачилася, пообіцяла: “Більше такого не повториться”

Спускаючись по сходах на перший поверх, зустрілася там з Маджидом

-Ханим, ви бездоганно виглядаєте! Впевнений красивішої за вас, на торжестві буде лише наречена!

Я всміхнулася, приємно, втім нічого особливого в своєму вигляді не бачу. Звичайна тряпка яку одягають через голову, а поверх одягнула ще одну тряпку, яка покриває голову і плечі. І це по їхньому називається “бездоганний вигляд?” Куди мода котиться..? Підходячи до виходу з палацу, Маджид включив режим “вчителя”

-Ларисо, я хотів би тебе попередити. Я звісно не сумніваюсь в твоїх манерах. Для тебе це не перший вихід в світ, ти на стількох фуршетах побувала. Та все ж хоче тебе попередити -я мовчки кивнула, показуючи що уважно слухаю. Ох, як же мене це дістало, всі так і прагнуть повчити мене! Хамід, Анаханим, тепер Маджид, спасу від них немає! -Ти не повинна розмовляти з чужими чоловіками -продовжував свій монолог Емір -Та якщо все ж тобі доведеться розмовляти, відповідай коротко, не набридай людям своїми довгими відповідями, не задавай зайвих питань, взагалі ні про що не питай! -повишеним тоном підкреслив останні слова -З жінками в розмові також остерігайся деяких тем. Ви можете обговорювати моду, косметику, погоду, та ні в якому разі не обговорюй з ними чужих чоловіків, це не виховано! -оце так новина, з яких пір обговорення чужих мужиків вважається “не виховано”? -Під час розмов з чоловіками старайся не дивитись їм в очі, і не розмовляй дуже голосно, ледь чутно на все відповідай!. Ларо, ти мене взагалі слухаєш!?

Я важко видихнула, зупинилася, приречено поглянула на чоловіка. Хамід про це все мені нічого не розповідав, або забув про це згадати, чи навмисно промовчав, навіщо? Надіявся, що я сама про все здогадаюся? Не дивитись на чоловіка, не розмовляти з чоловіком, не обговорювати чужих чоловіків, блін, та ці чоловіки недоторкані навіть на словах!

-З таким списком правил, я вільно можу залишитися в палаці, тому що навряд зумію їх дотриматись. Поки не пізно, візьміть Басуру, а я іншим разом поїду!

Маджид хмикнув -Я розумію, тобі страшно, та тут нічого боятись. Все не так складно як ти собі думаєш. І ще не переходь на чоловічу територію, стій там, де жінки стоять

-Мені мовчати, навіть якщо чужий мужик почне до мене ціплятись, ображати!?

-Щодо цього можеш бути спокійною. Ні один поважаючий себе чоловік, не стане чіплятись до чужої жінки, а тим паче ображати її. Та якщо це станеться, постарайся “втекти” від цього чоловіка. Вибачись перед ним за свою поведінку, яка змусила його звернути на тебе увагу, і залиши його компанію, от і все! Головне нічого не провокуй!