Глава 1 (I)

Перший день. Маджид. Сьогоднішний день напробув дивний. Перше: Мансі відібрала гідні вірші, і я через типографію наказав в найближчі дні надрукувати “збірку рубаїв Принцеси Мансі Сардар”. Друге: На мене чекав несподіваний сюрприз. Ось так буває, ти втрачаєш надію, і бажане несподівано, як сніг на голову падає на тебе. В покоїв постукав Атмаджа. Увійшовши слуга мав геть здивований, спантеличений, радісний вигляд

-Емір Маджид, тут до вас дуже важливий гість. Вам краще його прийняти

Чесно кажучи я не хотів нікого приймати, проте Атмаджа запевнив, сказав, що я повинен прийняти гостя. Що ж, подивимося на гостя. Коли “важливий” гість увійшов я стояв спиною до дверей, тож не бачив хто зайшов до мене. Гість себе ніяк не видавав. Варто було мені повернутися лицем до гостя, як втратив дар мови, в буквальному сенсі. Переді мною в діловому костюмі, в одному з тих, в якому вона, була на аудієнціях. Говорячи “Вона”, я маю на увазі Ларису! Очам не вірю, я сплю? Ханим, моя Ханим! Тут?

-Всевишній, я перепив, чи це марення переді мною? Ханим? Лариса, ти.. Це ти?

Дівчина втішено всміхнулась, певно саме на таку реакцію від мене чекала

-Якщо не вірите, то можете мене вщипнути, тільки не боляче, а то ображуся

Її пропозицію я сприйняв буквально. Ні не вщипнув, тільки легенько торкнувся її плеча

-Всевишній. Ти тут? Ти все ж отримала мій лист? Я не сподівався що ти будеш тут!

Миттю посадив дівчину на софу, вона напевно з літака, певно втомилася

-Я по правді не планувала летіти до вас. Навіть лист ваш не хотіли читати. В руки його брати не хотіла. Цілий день лежала на ліжку і гадала “що робити”. Мамі всю правду про пережите в Турані розповіла. Я на неї не ображаюся -важко зітхнула, певно Ларисі важко далася розмова з матір'ю -А потім, подумала. А що я власне втрачаю? Якщо я зараз не спробую, то можливо буду все життя про це жаліти. Мама не хотіла мене відпускати. Навіть пригрозила зректися від мене, якщо поїду до вас, до того, хто винен в моїх муках. Я звісно її переконувала в зворотньому, що ви хороша людина, що ви щиро каєтеся в своїх вчинках. Мама нічого слухати не хотіла. Їй зараз важко прийняти мій вибір, можливо на це знадобляться роки, щоб вона зрозуміла чому я так зробила -вона говорила, а мені було дуже шкода її матір. Ця жінка, її матір, буде до кінця своїх днів вважати мене злочинцем, злодієм, загубником чужої долі, життя. Якби я себе вів на її місці, якби подібний вчинок зробили мої доньки? -Я вас не буду вважати загубником свого життя -вона немов мої думки прочитала -Я про дещо хочу вас попередити!

-Я уважно слухаю. Зроблю все що ти попросиш! Кажи що я повинен зробити?

-Прямо так все? -з недовірою перепитала -Ну-ну, подивимось, наскільки ви чесно дотримуєтесь своїх слів -тут я зрозумів, наскільки влип -Я приїхала не назавжди. Поки що не назавжди. Так би мовити для проби. Якщо мені сподобається жити в ролі вашої цивільної дружини, то я залишуся, якщо ж ні, я вільно покидаю вашу країну назавжди

Дивні в неї пропозиції. Тобто вона приїхала сюди щоб спробувати? Я то думав..

-Зачекай, як це на тимчасово? Так не буває. Ти або зі мною, або ні, оприділись!

-Ще чого захотіли! -огризнулася вона, впізнаю Ханим. Вона не Лариса, якщо не почне огризатися, і виборювати для себе свободу -Скажіть дякую, що я взагалі тут! Знаєте чого мені це вартувало? Сварка з матір'ю, перероблення всіх документів. Мене Консульство мало не з*їло за мій божевільний вчинок! Або погоджуєтесь, або ні!

-Що скажуть люди? Що скажуть піддані? Ким я буду в їх очах? Моя дружина взяла і поїхала? Це якось неправильно, не по-людськи. В Турані так не робиться!

Дівчина закотила очі -Тому я й пропоную, цивільний шлюб. Будемо вважати я одна з ваших наложниць, тільки в мене прав більше. Я вільна Ханим, якщо ви ще не забули. Я залишуся, тільки в тому випадку, якщо ви не почнете знову дуркувати і бісити мене!

Сперечатися з нею марно. За ті два тижня що вона прожила в Вилаяті, я зрозумів про неї одну річ. Якщо вона чогось захотіла, то обов'язково це зробить, байдуже правильно чи ні, вона буде напролом йти до своєї цілі. Добре поміркувавши, я дійшов висновку, що таким “цивільним” шлюбом живе ледь не весь світ. А чим я гірший за інших? Я ж по суті, також живу цивільним шлюбом зі своїми наложницями. По факту вони мої коханки

-Дивні речі ти кажеш, Ханим. Здається сперечатися з тобою марна трата часу -на це вона зі зловтіхою всміхнулася -Я згідний на твою божевільну пропозицію, що ще?

Я жінок добре знаю, принаймні Басура якщо чогось божевільного вимагала, то обов'язково разом з цим йшло ще більш божевільні прохання, тому й подумав, що Лариса така ж як і моя Басура. Втім, здається всі жінки такі? В них завжди замість одного прохання, буває більше десяти

-Звикли що жінка доповнює свої прохання? -хіхікнула Ханим -Якщо в нас щось складеться, ви не забуваєте про своїх дружин. Я не змушую вас їх кохати як раніше, втім ви не повинні забувати що вони матері ваших дітей. Ви раніше “обіцяли” мені що відправите їх подалі. Я не хочу цього. Це неправильно по відношенню до них. Ставтесь до них хоча б повагою, цікавтесь їх справами, приділяйте бодай якусь увагу до них

-Дивна ти жінка, Лариса. Інша б навпаки просила щоб я відправив їх подалі від себе. Що ж, якщо ти просиш за них, не буду відправляти. По правді я передумав їх кудись відправляти, навпаки, спробував з ними по новому подружитися, здається в мене це вийшло, принаймні намагаюся дивитись на них як на матерів моїх дітей, а не як на річ

Я погоджувався на її прохання, а сам гадав, чи зможе Лара подружитися з Еміршами? Чи знайде з ними спільну мову, чи подружиться з Принцесами. Діти ранині, можуть казна що нафантизувати. Наприклад: Батько розлюбив їх матір і тому завів собі нову дружину, чи не дай Всевишній, діти почнуть думати, що я розлюбив їх матерів через них, через доньок. Не хотів би, що діти зненавиділи Ханим, лиш через те, що їх батько закохався в неї. Потрібно з доньками поговорити, і пояснити їм все. Дивно, раніше я навіть не думав щоб щось пояснювати дітям, щодо наявності нових наложниць, дружин. Ну подумаєш, їхній батько завів нову наложницю, не бачу нічого поганого всьому. Як тепер мені бути з гаремом, невже доведеться відмовитись від нього? Впринципі, мені не шкода всіх наложниць продати. Нехай Атмаджа цим займеться. Навряд Лариса захоче щоб я мав гарем. Щоб не сумувати без жіночої ласки, залишу собі в гаремі декілька найкращих, найулюбленіших наложниць, інших продам. Про появу Лариси, я вирішив негайно повідомити свою сім'ю, весь палац. Нехай всі знають, про появу нової Емірши. Мій вірний слуга, Атмаджа, зібрав всіх в тронному залі, сім'ю, когось зі слуг. Всі присутні з нетерпінням чекали, коли я заговорю до них