Глава 1 Сам у залі

Олександр озирнувся, подивився на свою шафу, переодягнувся, кинув погляд на втомлені ноги і тільки тоді зрозумів, що забув одягнути спортивне взуття. На ногах у нього були смугасті шкарпетки. Він подивився на білосніжні кросівки, що стояли поруч, і здивувався:

– Нібито я вже одягав їх… Що це зі мною коїться? Я ледь не пішов у зал в одних шкарпетках. Добре, що мене ніхто не побачив без взуття, ото б сміху було.

Хлопець узяв лівою рукою своє спортивне взуття і повільно одягнув його на ноги. Підійшов до дзеркала, яке знаходилось поруч. Під ним був умивальник. Подивився на себе й задумався:

– Невже за минулий рік я так змінився? Коли я прийшов у зал, на мені не було жодного м’яза. Я був худорлявим, високим хлопцем, і ніхто не звертав на мене уваги, а зараз я дивуюся тому, який за рік отримав результат. Працюючи в залі через день по годині, я вже через три місяці став іншим, і тепер я себе не впізнаю. У мене таке враження, ніби це все не насправді та сниться. Неймовірно,  що я маю таку привабливу зовнішність! Я став удвічі більшим, ніж був. Неможливо, але це правда. Я ось бачу самого себе і розумію, що це незвичайний результат. Може, це сталося через те, що я дуже довго хотів змінити свою зовнішність, і моє бажання було настільки сильним, що я забув про все на світі заради тренажерного залу. Ні на що не звертав уваги і не зважав на слова своїх друзів, які мені казали, що краще не ходити до залу, а посидіти десь у затишному місці, попити пива, обговорити новини. Але я їх не слухав, і всупереч усьому я тепер маю зовсім інший вигляд .

Так, Олександр нікого не слухав, він прийняв своє рішення, а воно було нелегким. І найважче було відмовитися від зустрічі з друзями, які його не підтримували і не бажали, щоб він ходив до тренажерного залу. Довго був сам, розуміючи, що відмовитися від друзів є нелегким рішенням заради своєї мети. Уже в тренажерному залі, коли почав займатися, то так само повністю був сам, і йому ніхто не підказував, як правильно потрібно тренуватися. Він самостійно опановував різні вправи. Тільки іноді, коли чогось не знав, підходив до адміністраторки, милої дівчини, яка постійно знаходилась у залі, і у неї цікавився основними правилами тренувань. В основному ж Олександр самостійно працював над собою, читаючи літературу для спортсменів, та іноді заходив в Інтернет і там шукав різні відеоролики, де було показано, як потрібно правильно виконувати вправи. І це йому допомогло в самостійному тренуванні.

У нього був невеликий заробіток, тому на тренера грошей не вистачало, і хлопець сам тренувався в залі без будь-якої допомоги. Тренажерний зал приніс великі зміни в його життя. З часом у Олександра зникло бажання, як це було раніше, після роботи зустрітися з друзями, взяти по пляшечці пива, а потім посидіти на лавці, а між розмовами дістати з кишені пачку цигарок і викурити одну чи дві та пізно вночі повернутися додому. Ні, він уже від цього усього давно відмовився.

Спочатку, коли Олександр приходив до тренажерного залу, він відчував, що весь алкоголь і викурені сигарети позначаються на його здоров’ї. Йому було нелегко починати займатися спортом. Іноді хлопець після кількох вправ уже не мав сил і бажання продовжувати тренування і хотів піти, але його зупиняло те, що він прийняв рішення і не міг від нього відмовитись. Він обрав свій шлях і не бачив жодного сенсу залишати почату справу. На вихідних днях розмірковував над тим, щоб почати ходити в тренажерний зал, і на це все пішло більше місяця. Ці думки його не відпускали вечорами і вночі йшли з ним спати. Вони були в його сновидіннях, де він бачив себе вже більш підкачаним, струнким. Йому подобалися такі сни, вони були віщі, показували правильні напрями, але коли вранці прокидався, одразу розумів і відмовлявся, вірити те, що в житті він щось може змінитися. Знав, для того, щоб щось змінити в житті, потрібні роки, і не був упевнений, чи зможе протриматися стільки в тренажерному залі, працюючи над собою. З часом він все ж зміг дійти до своєї мети і не зійти із шляху.

Тренувався у тренажерному залі через день, а потім вирішив ходити щодня. Від усього відмовлявся і розумів, що це неможливо і такі люди, як він, не мають такої сили волі, але коли минав час, він ще більше почав розуміти свою силу, в яку він ніколи не вірив. Але тепер Олександр знає, що він зовсім інша людина. Колись, ще в дитинстві, батько йому показував, як правильно віджиматися. Йому було шість років, і він робив кілька віджимань на день, п’ять чи десять. Так тривало недовго, не більше місяця, а запам’ятав на все життя. Олександр не робив такі вправи, йому було цікаво піти погуляти з хлопцями, десь побігати, кудись сходити та пограти в ігри, повеселитися. Відмовлявся від жодних фізичних навантажень. Ось такими були його дитячі спогади. Завжди планував на майбутнє, але це майбутнє ніколи не наставало, і думав, коли з’явиться можливість, тоді він піде в зал, а так цілими днями грав у футбол на своєму подвір’ї, у хованки або ж у якісь інші ігри, які він вигадував зі своїми друзями. Минали роки, і нічого не змінювалося. Олександр відмовлявся від того, щоб почати ходити в зал. Іноді він навіть пропускав шкільні уроки для того, щоб зі своїми друзями кудись сходити погуляти. Непомітно минуло дитинство. Зараз йому вже двадцять п’ять років і за своє життя хлопець не встиг нічого зробити, а двадцять п’ять – це вже не такий молодий вік, як вісімнадцять років. Усі, хто зараз тренується в залі, почали займатися давно, коли їм було по вісімнадцять чи двадцять років. І з того моменту по сьогоднішній день вони вже мають достатньо гарний вигляд. А дехто нагадує міфологічних богів, маючи такі м’язи, яких Олександр ніколи не бачив. Люди замінилися і їх сила стала перевершувати силу багатьох людей, а це завдяки роботі над собою, яка триває вже протягом десятків років, і не кожен зможе протриматися стільки, роблячи щодня різні фізичні навантаження. Їх життя стало краще, і вони самі створили себе, але це лише одиниці, які змогли так довго тренуватися і досягти певного результату.