Качечка і лисичка

Жила була качечка. А жила вона разом зі своїми братами, сестрами та хорошими друзями. Їла вдосталь трави і горя не знала. Аж от завітала в їхні краї лисичка-хитрунка. Це була дуже погана хитрунка, вона зовсім не хотіла товаришувати з качечками, ця лисичка хотіла їх просто з'їсти.

Одного ранку, тихенько підлізла лисичка-хитрунка до озера де й жили ці качки, а зокрема й та качечка, про яку ми і розповідаємо цю історію.

О горе! Наша качечка підпливла занадто близько до берега, щоб пощипати травичку. Качечка ще не знала, як небезпечно наближатися до лисички-хитрунки.

Аж от! Стрибок! Лисичка накинулася на бідну качечку.

- Рятуйтесь! Рятуйтесь! - закричала качечка, попереджаючи своїх братиків, сестричок та друзів про небезпеку.

Всі злетіли до неба і покинули свою домівку, бо перелякавшись забули про ту, яка їх попередила. Навіть не подумали про те, що може їй потрібна допомога.

Полишена, бідна качечка відбивалась як могла і найкращою втечею для неї було пірнути під воду, що вона й зробила.

А лисичка-хитрунка з голови до ніг намочилася намагаючись упіймати качечку.

- Пиррр, пиррр... - незадоволено казала лисичка, струшуючи, то з лапки, то з хвостика краплини води.

Висушивши своє хутро на сонечку лисичка вирішила вартувати качечку і вдруге нізащо не випустити її з своїх жадібних лап.

Тим часом, качечка зірвала соломинку, з тих що росли на тому озері і встромила один кінець собі в носика, а інший виставила з води, щоб таким чином могла дихати. Адже під водою можуть дихати тільки рибки, а качечка, аж ніяк не схожа на рибку.

Так пройшло декілька днів. Качечка вже зголодніла і вирішила винирнути і щось поїсти.

Підняла свої очі качечка над водою, зирк туди, зирк сюди, нема лисички, можна йти.

Аж от вискочила з-за кущика лисичка і знову накинулася на качечку.

- Е ні, під воду я більше не піду, щоб я ще з голоду вмерла, - подумала качечка і спробувала злетіти.

Але, чи то через те, що качечка намагалася втекти до гори, а не до низу, чи то через те, що лисичка була дуже розлючена, але на цей раз лисичці-хитрунці вдалося схопити качечку своїми зубами за крило.

Як не намагалася качечка відбиватись, усе було марним.

Але, от, от і вона виривається вдруге від лисички, злітає, летить високо і хоче летіти далеко-далеко. Чим далі вона летіла, тим сильніше боліло її поранене крило, і от, коли крило дуже сильно розболілося вона вирішує знову сховатись так, як це зробила вперше.

- Ось річка, - подумала качечка, - сховаюсь там, добре що я взяла з собою ту тростинку, зможу дихати воздухом під водою.

- О ні! Лисичка так близько, - вигукнула вона.

- Тільки б я встигла, - прошепотіла качечка і швидко пірнула під воду.

Лисичка знову втратила свою їжу, але вирішила далі вартувати.

Тим часом, качечка під водою гірко плакала над своєю гіркою долею і вже змирилася, що помре з голоду.

В тій річці жила велика щука, коли качечка побачила її то страшенно злякалася і з цього переляку спитала щуку:

- Невже ти теж хочеш мене з'їсти?

- Ні, ти що, я їм тільки маленьких рибок, а до тебе мені немає ніякого діла. Але, що це? Мені щось соленим смакує, це не ти випадково отут плачеш?

- Як же мені не плакати, - відповіла качечка, - коли я з голоду помираю, а винирнути не можу, бо мене там чекає лисичка, яка хоче мене з'їсти.

- Ну добре, добре, - каже щука, - бо ти мені ще всю воду споганиш своїми сльозами, а я страх як не люблю солену воду. Ось дивись, на дні річки є водорсті зелені як трава, це не зовсім те до чого ти звикла, але ти хоча б не помреш з голоду.

- Зачекай! Люба щука, - звернулася качечка, - вже настає зима і ми тут все одно помремо з їжою, чи без.

- Ха, ха, ха! А це ще чому? - розсміялася щука.

- Вода у річці замерзає, я сама бачила і якщо ми залишимося, то замерзнемо.

- Яка ж ти дурненька, - відповіла щука, - лід тільки з гори, а що під льодом ти й не знаєш, а під ним ми, риби у воді ховаємося від морозу. Річка не вся замерзає, а тільки з гори.

Так і перезимувала качечка, а її крило стало потехеньку загоюватись.

А лисичка, тим часом, перебивалася сухарями та все чекала, коли ж їй пощастить.

Зима пройшла, настала весна, лід розтанув і качечка знову підняла свої очі над водою, зирк туди, зирк сюди, нема лисички.

- Е ні, вже один раз ледь не дала себе упіймати, - подумала качечка і вистрибнула, і вдарила своїми крилами і злетіла аж до неба, лисичка-хитрунка її тільки й бачила.