Глава 2 бух-бах-бабах

Ми з мамою звісно взяли каблучку і поїхали до цього незнайомого чоловіка, в мене було погане передчуття, але я не звертала  на це увагу.
Дорога зайняла деякий час, але ми їхали і розмовляли, згадували минуле, моє дитинство.
-"Аххаха" - моя мати посміялась і сказала" - ех чудові були часи, ти тоді була такою маленькою і хорошою дівчинкою, а зараз вже така доросла." 
-мамо я й зараз хороша і маленька дівчинка - Сказала я і ми разом посміялися. 
Ось вже виднівся великий дім за деревами біля невеликої гори  і річки. 
- Вау, - сказала я  вперше побачивши таку красу - Чому я ніколи не знала що у нас в містечку є таке гарне місце?  
Мама посміялася і сказала - якщо б ти частіше виходила гуляти ти б знала. А зараз давай діставай каблучку із автомобіля, нам потрібно віддати її  і поїхати додому. 
Бах - бум- ба- бах  - якісь звуки залунали невідомо звідки, нам стало лячно в той момент, по шкірі знову пройшовся вітерець як тоді коли я побачила погляд тітки Шарлотти. 
-Мамооо що це було? - тримтячим голосом сказала я і підбігла до неї. 
- Доню стій спокійно,  це якісь звірі з лісу, напевно брачний сезон. - Сказала вона і після цього голосно засміялася. 
-ха-ха дуже смішно - сказавши це я пішла до дверей будинку. 
Тук-тук-тук, я стукнула 3 рази але двері ніхто так і не відчинив. - хмм що ж таке, мамо що нам тепер робити? 
-Зачекаймо трішки, можливо не почули відразу, або зайняті - моя мати як завжди добра душа, сказала чекати хоча сама запізнюваласся вже на зустріч. 
Бах-бабах знову якись звук, але це вже було ще голосніше, від того що я підскочили від страху коробка з каблукою впала на підлогу , мені було потім вже не до звуків, я боялася підняти і відкрити її бо знала, що від такого, падіння вона 100 % зламалася.