Глава 5: Розподіл та поселення

Після виснажливого випробування всі студенти зібралися в центральному залі Бікону. Повітря наповнилося гулом голосів — хтось захоплено обговорював пережите, інші просто раділи тому, що залишилися цілими. Я відчував виснаження, але справжній відпочинок ще попереду. Усередині залишалася тривога: документи Джона (тобто мої) були підроблені, і я досі не знав, як довго це залишатиметься непоміченим.

Озпін стояв перед натовпом, його спокійний і впевнений голос миттєво привернув увагу всіх присутніх.

— Ви всі довели, що гідні звання студентів Академії Бікон, — почав він, оглядаючи натовп уважним поглядом, що здавався всевидячим. — Тепер ви офіційно стаєте частиною цього навчального закладу.

Зал вибухнув оплесками, але директор продовжив:

— Крім того, ви працюватимете в командах, сформованих на основі ваших дій під час випробувань.

Я відчув, як напруга всередині різко зросла. Ось він, цей момент.

— Команда RWBY: Рубі Роуз — лідер, Вайс Шні, Блейк Белладонна, Ян Сяо Лонг. — Команда JNPR: Джон Арк — лідер, Пірра Нікос, Нора Валкірія, Лі Рен.

Я не знав, що більше мене приголомшило — те, що мене зробили лідером, чи те, що Рубі очолила свою команду. Судячи з її розширених очей, вона була не менш вражена. Проте, якщо задуматися, такий результат був навіть бажаним. Посада лідера надавала більше повноважень і можливостей, а значить, і більше шансів вижити в цьому світі.

Поки я аналізував ситуацію, Озпін завершував оголошення складу інших команд.

— Ваші команди також ділитимуть житлові приміщення в гуртожитку, тому раджу негайно почати працювати над командною взаємодією, — додав директор. — Завтра на вас чекає перший навчальний день. Сподіваюся, ви добре відпочинете.

Я мав серйозні сумніви щодо цього.

Як тільки ми зайшли у відведену нам кімнату, стало очевидно: справжні труднощі тільки починаються.

Пірра акуратно поставила рюкзак біля одного з ліжок і, повернувшись до мене, запитала:

— Джоне, як ти почуваєшся щодо… цього? Лідерства?

Я чесно не знав, що відповісти. Вчора я ще був тим, хто навіть не знав, як правильно тримати меч.

— Вражений, — визнав я, скидаючи наплічник. — Але якщо Озпін так вирішив, значить, у нього на це були причини.

— Угу! А я рада! — втрутилася Нора, із захопленням стрибаючи на своє ліжко. — Це означає, що ми всі разом! Не разом-разом, а просто разом! Це ж чудово!

Рен лише зітхнув, явно звикши до її невичерпної енергії.

Я обвів кімнату поглядом. Місця було не так уже й багато, і жити тут усім разом буде, м’яко кажучи, непросто.

— Головне, щоб ми не розвалили всю кімнату ще до першого заняття, — пробурмотів я.

Поки ми розбирали речі, в кімнаті почали з’являтися перші натяки на потенційні проблеми. Питання розподілу місць, часу на душ, зберігання речей — все це потрібно було вирішити.

— Е-е, я взагалі-то звикла спати без поділу кімнати з хлопцями, — промовила Пірра, піднявши брову.

— В мене з цим нема проблем, ми з норою завжди ділили кімнати під час подорожей, — кивнув Рен.

— Ага, а я люблю довго приймати душ, — додала Нора.

Я потер скроні, розуміючи, що організація спільного життя може стати ще одним випробуванням.

— Добре, давайте якось домовимося. Думаю, всі ми хочемо уникнути зайвих конфліктів, — сказав я, намагаючись зберігати спокій.

Попереду була довга ніч знайомства та обговорень.