Непередбачуване життя

Наступного ранку Евеліна проснулась швидше , ніж зазвичай. Тому у неї був час, щоб привести себе в гарний вигляд. Вона сходила в душ, як же повезло дівчині, що душ знаходиться в її кімнаті, а не один на поверх, як в гуртожитках в Україні. Після чого, вона вирішила накрутити волосся на легкі локони, вперше вона піде на навчання з розпущеним волоссям. Нанесла легкий, але гарний макіяж, підвела очі тоненькою стрілочкою, намалювала вії тушшю, зробила легкий контуринг і нанесла ньюдову помаду на губи. З одягу Евеліна обрала чорну шкіряну спідницю-міні, чорні капрони, чорний гольф, оскільки погода була не дуже, взула чорні мартінси, з аксесуарів обрала великі кільцеподібні золоті сережки, також одягла темно-сіре пальто. Досить похмурий образ, але погода сьогодні ну дуже погана. Зате наступного тижня повинно бути тепліше.
Як і кожного ранку, Еля забігла в кафе, щоб поснідати, адже готувати сама вона не хоче, не тому що не вміє, просто не хоче.
Зайшовши в кафе, вона одразу підійшла до барної стійки і там стояв Тоні, який подарував їй найщирішу усмішку.
- Привіт, Тоні,- сказала весело Еля
-Хм, привіт, незнайомко!,- відповів загадково хлопець
-Мене до речі Евеліна звати 
-Дуже приємно, Евеліно. Ну моє ім'я ти знаєш! Що будеш замовляти?Як завжди? Чізкейк і лате?
- Ох, ти вже вивчив, що я замовляю?,- трішки саркастично сказала Еля
- ТВІЙ вибір важко не запам'ятати,- з ноткою заігрування сказав Тоні
- Тоді мені, будь ласка, м'ятний чай і один донатс.
Хлопець засміявся щирою усмішкою на що дівчина не могла не зреагувати і кутики її губ піднялись вгору у ледь помітну усмішку
- Ламаєш систему, Евеліно
- Не ламаю, а трішки змінюю,- теж з ноткою кокетства відповіла Еля

Дівчина все ж взяла своє замовлення і пішла до вільного столика. Неподалік від її столика сиділо двоє хлопців. Одного з них дівчина одразу впізнала, адже це був той хлопець з кафе, де всі студенти тусуються,саме той, якого вона вважає дуже красивим. Він сидів з ще одним хлопцем. Вони про щось активно говорили. Раніше дівчина їх тут не бачила. І взагалі в університеті вона їх теж не помічала раніше. Хоча хлопців з такою зовнішністю було б важко не помітити.

Допивши каву, дівчина попрямувала до університету. Кожного дня дівчина надіється, що все таки зможе тут з кимось подружитися, адже за тиждень часу вона ні з ким так і не познайомилась нормально.

Пари пройшли швидко, дівчина отримала дві 5 на практичних, після чого одногрупники знову починали перешіптуватись. Але Еля не надавала цьому великого значення, адже вже звикла до цього.

Після пар в Евеліни було тренування, але тренерка сказала, що сьогодні вони займатимуться в іншому залі, де проходить тренування баскетболістів. 
Прийшовши в зал, дівчина одразу ж помітила красивих хлопців, які грали в баскетбол. І яке було її здивування, коли вона побачила тих двох хлопців з кафе. У баскетбол вони грали відмінно.
Потім прийшли інші дівчата з команди чирлідингу. Вони кинули на Евеліну осудливий погляд. Почали перешіптуватись, глузувати і насміхатися з Елі. Евеліні було дуже неприємно, але вона трималась, щоб не видати свій стан.

Загалом тренування пройшло дуже навіть добре. Тренерка хвалила Евеліну. Проте дівчата реагували зовсім по-іншому, то "ненароком" штовхнуть Елю під час номера, то стануть на ногу, то займуть її місце, через що Еля не мала можливості зробити необхідні трюки.
-Ну куди ти йдеш?,- голосом повним злості Евеліна крикнула до Еми, коли та зайняла її місце
- Та хто ти така, щоб до мене свій рот відкривати?, - відповіла з відразою Ема
- Якщо тобі щось не подобається, можеш не приходити сюди,- влізла Джені
- От, от , тобі тут не раді, можеш валити звідси,- сказала Моніка, як же без неї

-Я вас запитувати не буду,- промовила Еля
- Дівчата , ану припиніть сваритися, вам тут не курятник, щоб ви кричали один на одного,- не змогла вже промовчати тренерка. Баскетболісти теж почули ці крики і почали свистіти і голосно сміятися.

Після слів тренерки замовкли всі. Евеліна прекрасно розуміла, що ці дівчата просто так від неї не відстануть.
Після закінчення тренування, дівчата, як бджоли на мед, побігли до хлопців. Особливу увагу вони приділяли тому хлопцю з кафе. Дівчина не могла не відмітити, що він був дійсно дуже симпатичним. Густе темно-коричневе волосся, яке спадало на лоб, великі карі очі, високі вилиці, відмінне тіло, не дивно, що він спортсмен, досить високий ростом, приблизно 185 см. Тому не дивно, що він не залишався без уваги дівчат.
Коли всі дівчата заігрували з хлопцями, Евеліна пішла переодягатися. Сьогодні у неї пар більше не було. Тому вона попрямувала на вихід. 
Проте, при виході з університету, дівчина стикнулася з кимось і побачила як на підлогу полетіла стопка листків.
-Дивися куди йдеш,- сказав хлопець з дуже приємним басовим голосом. Коли Еля побачила хто це, то не могла повірити. Це був той самий хлопець з кафе, той хлопець , до якого липнула майже кожна з команди чирлідингу.
- Вибач, я не хотіла,- сказала Еля, дивлячись хлопцю в очі.
-Чого стовбичиш? Давай збирай мої листки ,- сказав зі злістю хлопець
Еля не могла і слова промовити, вона звичайно звикла, що до неї тут ставляться м'яко кажучи не дуже, але саме в цей момент було особливо обідно
Евеліна все ж таки зібрала ті листки і простягнула їх хлопцю, той в свою чергу з дикою злістю вихопив їх
- Більше не плентайся під ногами,- сказав з огидою хлопець
А Елі ком в горлі став. Їй було настільки обідно, що ледь сльози не потекли з її очей.
-Ха-ха, хоча б хтось поставив тебе на місце. От молодець Майк. Тепер будеш знати як лізти не туди, куди треба,- з поглядом повним огиди і мега противним голосом промовила Джені.
- Та пішли ви,- ледь вимовила Еля

Дівчина швидко вибігла з університету і не помітила як сльози вкотре покотились по її скулах. Тепер вона вже не могла стримувати емоцій. Сльози лились просто рікою. Дібравшись до гуртожитку, дівчина пішла в гарячий душ, змила косметику  і лягла на ліжко. Вона й не помітила як заснула, а проснулась лише о 8 вечора. У неї не було бажання більше нічого робити. Тому весь вечір вона пролежала в ліжку, поки не заснула.