Smoke & honesty

***

За хвилин пʼять хлопці повернулись назад. Макс — як завжди на позитиві, Кіріл щось показував Лізі в телефоні, а Денис…

…Денис виглядав ще більш задумливим ніж до цього.

Він сів поруч зі мною. Тепер уже без питань.

Між нами залишалась буквально пара сантиметрів.

І я чомусь дуже чітко відчула запах його парфумів — щось деревне, терпке, але приємне до мурашок. Схоже це щось з ароматів Tom Ford.

Господи, Кріс, заспокойся…

Офіціантка принесла їхні напої. Денис мовчки зробив ковток віскі, навіть не скривившись.

Макс: - Я все ще в шоці, що ти реально пʼєш.

Денис: - Іноді можна.

Макс: - Нє, брат, твоє «іноді» зазвичай стається раз на рік.

*Я краєм ока помітила, як Денис ледь помітно закотив очі.

Соня одразу пожвавилась:

- Тааак, а от тепер мені вже цікаво. Кріс, що ти зробила з людиною?

Я: - Та чого одразу я щось зробила?!

Денис тихо посміхнувся в стакан і промовив:

- Та нічого вона не зробила.

Пауза.

Денис: - Поки що.

Соня: - О БОЖЕЕЕЕЕ, — вона мало не вдарила долонею по столу.  - Та ви або починайте вже повноцінно спілкуватися, або перестаньте говорити оці ваші фразочки, бо мене зараз розірве.

*Ми всі засміялись. Навіть я. І саме в той момент я вперше за вечір відчула себе… легко. Ніби не треба весь час тримати контроль. Ніби можна просто сидіти поруч з людиною і не думати кожну секунду чи не зроблять тобі боляче.

Це небезпечно, Кріс.

Дуже небезпечно.
 

***

Музика в барі стала голоснішою. Людей навколо побільшало. Хтось танцював прямо між столиками, десь дзвеніли келихи, миготіло фіолетове світло.

Макс знову потягнув Соню танцювати.

І, чесно?..

Схоже, вона тільки цього й чекала.

Ліза з Кірілом теж кудись відійшли - здається, фотографуватись чи курити кальян.

І от ми з Денисом знову залишились удвох. Тільки цього разу атмосфера була вже зовсім іншою. Спокійнішою. Ближчою. Денис повільно крутив стакан у руці, дивлячись на лід.

Потім раптом запитав:

- Можна тепер мені чесне питання?

Я: - Спробуй.

*Він повернув голову до мене.

І знову цей погляд.

Спокійний. Уважний. Небезпечно уважний.

Денис: - Чому ти постійно поводишся так, ніби тобі треба бути сильною?

*У мене ніби все всередині завмерло. Я навіть не одразу зрозуміла, що відповісти. Бо… це було занадто влучно. Я нервово посміхнулась.

Я: - А хіба це погано?

Денис: - Ні.

Він зробив коротку паузу.

Денис: - Просто мені здається, ти дуже втомилась тягнути все сама.

Блін.

БЛІІІІН.

Чому від кількох тихих слів цієї людини мені хочеться або втекти звідси, або навпаки - сісти ще ближче?..

Я: - Ну на сам перед, я думаю, що це життя грає зі мною в злі жарти і не дає мені можливості розслабляться.

Денис: - Я тебе розумію, але ти теж повинна розуміти, що ти не одна така «кинута долею» в цьому житті..

Я: - Тобто ти хочеш сказати, що моя історія така як у тисяч інших людей?! - перебила я Дениса.

Денис: - Не зовсім це я мав на увазі. До прикладу, у мене життя теж не мед, але я все не кидаю під один критерій проблем, і не закриваюсь від всього світо, бо «всі погані».. Розумієш?

*Я то розумію, що він хоче мені сказати, і я з ним згідна. Але я ще не прийшла до тієї стадії «Сприйняття ситуації життя», в моїй голові зараз реально «всі погані»..

Я: - Розумію, що ти маєш на увазі. Я з тобою згідна. Але давай будь ласка закриємо цю тему)

Денис: - Без питань) Як скажеш) Але знай, якщо захочеш про це поговорити - you are welcome )) Вислухаю і підтримаю

*Він ніжно мені посміхнувся. Його посмішка.. ❤️‍🩹 Готова на все, аби побачити її ще (і не один раз)))

Денис почав метушливо дивитись по сторонах, а потім запитав:

- Емм, можливо тобі взяти щось випити чи поїсти??

Я: -Ох, з твого дозволу, я б замовила собі кальян, ти як? Не проти?

Денис: - Ого)) - його легенька, моментна ухмилочка пройшлась мурахами по моєму тілу.. - Замовляй звісно) Я б краще порекомендував тобі замовити щось з алкогольних коктейлів, але твій вибір..

Я: - Вибач, не вживаю алкоголь. А якщо вже й вживатиму, то тільки на свята.

Денис: - Ой-йой-йой)) Ну до цього вечора я теж не вживав, а якщо вживав то тільки на свята)) А щодо кальяну, ти часто куриш?

Я: - Я взагалі на постійній основі не палю, бо займаюсь спортом. Але іноді в подібних закладах можу собі дозволити) Для мене це краще ніж алкоголь))

Денис: - Ехх.. Поспорив би з тобою, але не буду)

Я: - Ну і правильно робиш) Ненавиджу людей, які хочуть мене чомусь вчити, чого самі не дотримуються.

Денис: - Ти про що зараз??

Я: - Ну коли ти виходив з хлопцями на двір, з кишені твоїх джинсів випало ось це. - я протягнула йому руку, а на долоні лежала електронна сигарета.

Денис: - Пупупу.. Ну а хто не без грішка (?). - він почав дуже мило хіхікати, навіть трохи почервонів. - То ти спробувала яка вона на смак чи ні?)

*Що це ігри у нього такі.. (?) Ну… чіпляє таке мене)

*Я посміялась і легенько кивнула головою, на знак згоди.

Я: - Так). Але якби вона була когось іншого - я б ні в якому випадку так би не зробила… Але я бачила, що вона саме твоя)

Денис: - Хм.. цікаво.. А чому саме мені такі привілеї дістались?)

Я: - Я побачила який ти напружений виходив з бару і сама теж напружилась… Явно це було через мене… Ну от і вирішила, так би мовити, зняти стрес)

*Денис мені нічого на це не відповів, а електронку я просто поставила на стіл перед ним.

Мені вже принесли кальян, я зробила першу пробу, і чорт, це дуже смачно..

Я: - А ти не куриш кальян?

*Денис дуже уважно дивися на мене, ніби закарбовував в памʼяті кожен сантиметр мого обличчя.

Денис: - Ти щось казала??

*Я тихенько посміялась і повторила своє запитання.

Денис: - А, ну можу покурити, але не сильний фанат.. А електронка просто для зняття стресу.

Я: - Ну то й добре)