Легеньке Непорозуміння :/

Двері бару голосно грюкнули..

Макс: - Ден, ну я тебе слухаю, шо не так?? Ти навіть віскі собі замовив!!(?) Це все Кріс??

Денис: - Чуваки.. я як ніколи буду з вами щирим.. я не знаю, що зі мною робить спілкування з цією дівчиною!

Ми тільки сьогодні познайомились, а в мене таке враження, що вона мене тримає за яйця вже все життя. «Нетакуся» блін..

Ми сиділи, намагались спілкуватись, я дещо її запитав і я бачу як вона нервує поруч зі мною, тобто коли були ви всі - вона була інша, а тут змінилась в момент.

Її руки лежали на столі, я з максимальною обережністю взяв її за руку, просто хотів заспокоїти, абсолютно нічого більше. Чесно. Ну впринципі ви ж мене знаєте..

Вона попросила прибрати руки і тримати їх при собі... Я відразу якось напружився... Ну пацики, ну я ж не лізу їй під спідницю, я не намагався навіть фліртувати з нею... я просто хотів підтримати та заспокоїти її.

Ну я не придав значенню цим словам, ми продовжили спілкування, вже було трохи комфортніше, а потім вже ви прийшли, і вибач мені Макс... Але Соня видала відверту фігню! Я помітив, що вона завжди хоче запхати свого носа куди не треба...

Кіріл: - Ну раз ми зараз настільки відверті - я з Денисом погоджуюсь нарахунок Соні... Я знаю їх всіх найбільше з нас трьох, тому можу вам сказати - це далеко не вперше... Завжди хоче щось комусь порадити, бо «вона пережила тяжку ситуацію»

Макс: - Так..., хлопці.. Не буду приховувати - Соня мені сподобалась і це видно, думаю це взаємно. Але я теж помітив, що вона така імпульсивна. Скажу вам одне - ми не можемо відповідати за думки та слова інших людей.. Денис, ну і що там далі??

Денис: - Та й нічого.. Мене дуже ципануло питання Соні та ще більше зачепила відповідь Кріс. Вона була такаа холодна.. Така беземоційна..

Кіріл: - Ден, єдине що я можу сказати, це те що у цих трьох дівчат така тяжка доля попередніх відносин випала.. Що ти навіть собі не уявляєш..) І зараз що їм не скажи - вони починають вмикати агресію, але не варто на це так гостро реагувати. Проте я тебе таким ще ніколи за життя не бачив, явно Кріс тобі небайдужа ;))

Макс: - Ох, оце так вирішили потусить в барі з дівчатами..

Кіріл: - Та не грузіться сильно через це, вони дуже класні, правда. Просто їм треба звикнуть до вас, а вам треба звикнуть до них, от і все) Ви ще згадаєте мої слова!)) Гайда всередину)

*Поки хлопці там говорили, ми залишились за столиком втрьох. Нам було ну майже спокійно.

Соня одразу потягнулась до моєї руки через стіл.

Соня: - Кріс. Колись ти мене все-таки вбʼєш своїм характером.

Я: - Та що я вже зробила?..

Ліза: - Ммм, дай подумати... Може те, що ви з Денисом зараз дивились одне на одного так, ніби ми всі тут зайві?

*Я мало не вдавилась кавою.

Я: - Ви двоє зараз серйозно?

Соня: - Абсолютно. І взагалі, я тебе такою давно не бачила.

Я: - Якою «такою»?

Соня хитро посміхнулась.

Соня: — Розгубленою :)

*Ох, як же я ненавиджу, коли ці двоє бачать мене наскрізь...

Ліза тим часом підсунулася ближче й тихіше запитала:

Ліза: - Тільки чесно. Він тобі сподобався?

*Я автоматично подивилась у бік виходу. Крізь велике затемнене скло було видно, як Денис стоїть на вулиці разом з хлопцями. Макс щось активно пояснював йому жестами, а Кіріл просто сміявся.

І тут я помітила дещо дивне.

Денис взагалі не сміявся.

Він стояв, спершися плечем об стіну, тримаючи руки в кишенях джинсів і дивився кудись вниз. Задумливо. Ніби взагалі забув, що він тут не сам.

Я: - Не знаю...

Соня: - Ооо, оце «не знаю» у дівчат перекладається як «так».

Я: - Соня, клянусь...

Ліза: - Ні-ні, не виправдовуйся. Ми ж нічого поганого не кажемо. Просто... він дивиться на тебе не так, як більшість хлопців.

*От тепер мені стало не по собі.

Бо я й сама це помітила. В його погляді не було цього дешевого флірту, наглості чи бажання скоріше залізти під шкіру. І саме це чомусь лякало найбільше. Наче він справді мене бачив. А я не люблю, коли люди бачать забагато.