It’s him|це він

After all, it’s you ;)

Хоч мені й сподобався цей його жест вираження емоцій.. Але надто зарано з його боку так робити. Тож я спокійно попросила тримати руки при собі.

Я помітила, що Денису це не дуже сподобалося, але я мусила це озвучити, так як я не готова до таких різких моментів.

Я: - Вибач, мені не зручно тобі відмовляти, бо ти нічого поганого не зробив, але я так не можу.. у ме....

*Я не встигла договорити те, що хотіла. Він починає промову:

- Я все розумію) Не переймайся про те, що хочеш мені щось сказати, але боїшся мене образити. Мені довподоби чути різку правду, але не супер обдуману, гарну відповідь.

Я: - Дякую!)

*Між нами запала незручна тиша. Ми сиділи один напроти одного, мене гарно освітлював приглушений ліхтарик світла, а от Дениса ледь ледь можна було розглянути. Його добре було видно тільки коли на нього попадало фіолетове проміння з освітлення назви закладу. Йому це не подобалось, тому кожного разу, коли вивіска блимала - Денис жмурився прикриваючи рукою очі.

В решті решт, у нього здали нерви, і він промовив:

- Вибач будь ласка, можна я пересяду до тебе на диванчик? Вже страшно набридла ця вивіска зі своїм блиманням.

*Я була немов у трансі. Не могла відвести погляд від цього хлопця, що сидів навпроти)

Ой. Кріс, агов, він говорить.. :) і схоже це він говорить до мене )

Денис: - Кріс?!

*Денис знову взяв мене за руку, але тепер він був набагато обережнішим ніж до цього.

Я налякано відсмикнула руку, видьорнувши її з його сильної хватки.

Я: - Ой, щось я в астрал пішла. Ти щось мені казав??

*Денис посміявся, ледь прикушуючи нижню губу, проте було видно, що він вже вагався над тим чи хоче він повторити раніше сказане. Здається він зрозумів про який транс я говорила.. Або принаймні хотів, щоб було так як він подумав.

Знов запала тиша.. Він дивився на мене, вивчаючи кожен сантиметр мого обличчя.. А я дивилась на нього, думаючи, як варто зараз себе поводити, щоб не наробити помилок..

Я не відкидаю той факт, що в мене вже давно немає відносин, можливо я деякою мірою сумую за почуттями: що я комусь подобаюсь, хтось настільки подобається мені, що аж мурашки по шкірі і ці всі почуття закоханості.

Та в той же момент я повертаюсь на землю, у свій свідомий мозок, згадую, що закоханість триває всього 7% всього кохання в житті.. Закоханість - такааа підступна штука насправді.. Після попередніх стосунків, я більше ніколи не хочу прожитави подібне знову. Адже закоханість до колишнього в мене пройшла вже після нашого тяжкого розставання.. Мені ніби очі відкрили на всі вчинки які він зробив. Це нереально боляче. І найголовніше - ця біль переслідує мене ще й досі.. а пройшло вже не мало часу з моменту нашого розставання.. 2 роки..

І, так. Як ви вже могли зрозуміти - у мене не було серйозних відносин вже 2 роки.. Та й приблизно півроку до розриву я теж була не щаслива.

Звісно за ці 2 роки в мене були легенькі «інтрижки», симпатії, побачення. Але всі ті рази я не наважувалась перейти на дещо серйозніший етап. Мені було достатньо того, що для мене робили.

Зараз з Денисом, в мене дещо інші відчуття всередині.. Особливі. Мені не хочеться просто потусить з ним один вечір, а на ранок заблокувати, як я робила з усіма іншими хлопцями. Мені хочеться дізнатись про цього хлопця все. Але я й не скажу, що я готова знову будувати відносини...

Хвилин 10 ми сиділи й просто дивились один на одного не зводячи погляду і найцікавіше, що ні мене ні Дениса це не збентежило. Раптом підбігла Софія, а за нею й всі інші друзі, відразу впали на свої місця за столиком. Ми з Денисом швидко вийшли з того гіпнозу, що відбувся між нами, і Соня запитала:

- Денис, ну то як, тобі наша Кріс?) Нічьогенька, еге ж?))

Я: - Сонь, не варто ставити такі питання!) Всі ми знаємо, що тобі байдуже на відповідь. Ти лише хочеш підколоти його.

*Кіріл, Ліза та Макс почали тихенько сміятись, а Денис насупивши брови глянув на мене. Йому явно не сподобалась моя відповідь..

Денис: - Кріс, не треба бути такою грубою. - лагідним тоном пояснює хлопець виключно для мене.

*Після своїх слів я опустила голову вниз, ніби розглядала свої кеди, намагаючись видивитись кожну ниточку якою вони прошиті. А як почула сказане Денисом, взагалі не хотілось дивитись ні на кого.

Ну ось така імпульсивна я можу бути під впливом емоцій.. що ж вже поробиш..

Денис продовжує..

- Вона прикольна у вас) Так би мовити - зі своїм вогником.. Особлива))

*Я обережно кинула на нього поглядом з-під лоба, але все ж таки він встиг його зловити. Я почувалась як присоромлена дівчинка в першому класі, яка не правильно виконала домашнє завдання..

Він встиг побачити мої очі та ніжно посміхнувся одним кутиком губ.

Ліза вже не витримала:

- Та що, в біса, між вами всіма відбувається??! Кріс - криклива грубіянка! Соня - язика за зубами не тримає, а Денис взагалі ніби декого на емоції намагається вивести..

*Ми всі разом переглянулись, але Лізі так і не дали жодної відповіді..

Макс вирішив трохи розрядити ситуацію:

- Так.., я теж не можу зрозуміти шо у вас тут сталось, але я буду замовляти собі Whiskey Sour. Хтось ще буде щось подібне? 😉

Ну Денису не пропон…

*Не встиг Макс договорити, як тут його перебиває Денис і каже:

- Я буду. - він піднімає руку до гори, офіціант одразу прибігла.

Офіціант: - Так так, я вас слухаю, що буде для вас?

Макс: - Ну мені Whiskey Sour. Дякую.

Денис: - Найкраще віскі яке ви маєте. 50 мл. Дякую.

Офіціант: - За хвилинку принесу!

*Макс насторожено глянув на Дениса.

Для цього хлопця дуже дивно, що він буде вживати алкоголь.. Явно сталось щось, що це спровокувало.