IT TAKES TWO

Сцена 1. На відкритій терасі вночі сидить чоловік. Він одягнений у все чорне та має капюшон, обличчя не видно. На нього падає пряме біле світло від лампи. Голова опущена вниз, він сидить по-турецьки. Коли кадр максимально наближений (на рівні піднятої голови), герой злегка піднімає голову і дивиться в камеру. На його обличчі маска клоуна, ну або грим клоуна. Він посміхається. Чорний екран… Титри.

Сцена 2. Чергова ніч. Тільки тепер кадр спрямований зі стелі на ліжко, в якому спить ще один головний герой. Він починає крутитися, йому сняться кошмари (не забути вставити пару кадрів з майбутнього або минулого сюжету)… Він перевертається і перевертається. Поки не прокидається… Різко встає з ліжка (у холодному поту), кадр знімає збоку біля його обличчя.

Сцена 3. Наступний кадр, камера знімає низ ліжка і пляшку з водою, яку різко бере чиясь рука. Кадр піднімається вище, це п'є наш головний герой (у ту ж ніч).

Сцена 4. Герой попив і поставив пляшку на місце, вирішує поки не спати і посидіти в телефоні. (Дивиться відео). Поки він дивиться відео, нічого не відбувається, проте потім… Стук у скло. Різкий і несподіваний. Герой вимикає телефон і прислухається. Слідом тихий стукіт… Знову вмикає телефон. Через деякий час… знову стукіт, тільки тепер уже два. З певною періодичністю.

Сцена 5. Герой відкладає телефон убік і піднімає голову, щоб подивитися в бік звуку. Нічого… Лише балкон, а за ним — непроглядна пітьма. Фактично, зараз усе світло в кімнаті героя — це його телефон і тьмяний ліхтарик.

Сцена 6. Герой лягає далі і думає, що йому здалося, адже перед цим він дивився страшний відеоролик. (адже тільки такі трапляються в рекомендаціях вночі)… Він уже не дивиться в телефон. А намагається всіма силами заснути. Заплющуючи очі. Екран повільно гасне. Він засинає. Мертва тиша.

Сцена 7. Різкий гучний стукіт у скло, герой розплющує очі й підскакує з ліжка. Потім ще… І ще… І ще… Хто стукає, не видно, на вулиці непроглядна темрява. Тому герой приймає рішення. Він встає з ліжка, хапає ліхтарик зі столу й відчиняє двері на балкон. Вони відчиняються навстіж через те, що герой відчинив їх різко, і він же світить на вулицю ліхтариком. Нікого… Герой виходить з ліхтариком на балкон. Двері за ним зачиняються… Він біжить до скла і стукає… панікує… Потім вирішує оглянути балкон.

Сцена 8. Оглянувши все, що тільки можна. І не знайшовши нічого, або, точніше сказати, нікого. Він помічає відчинені двері. Балконні двері вже такі самі, як він їх і залишив. Настільки, що їх можна розсунути. Він вирішує вийти. Поки є така можливість. І вже на виході, за його спиною з'являється силует. У всьому чорному і в капюшоні, голова опущена. Вже на виході він наздоганяє головного героя і затягує його назад, залишаючи на вулиці, а сам забігає в будинок і зачиняє балконні двері. Залишаючи героя мерзнути за склом.

Сцена 9. Той герой підбігає до вікна і починає стукати. Безрезультатно. Герой у капюшоні відходить трохи далі і махає йому рукою, ніби прощається. Відвертається від камери і йде. Чорний екран.

Сцена 10. Напис, що повільно з'являється і так само плавно зникає – «ONE WEEK LATER»

Сцена 11. Перша ніч. Герой, який замкнений, починає обмірковувати план, як йому втекти. У той самий момент з’являється силует у капюшоні. Він підходить до скла з якоюсь їжею, стукає двічі і прикладає папірець до скла – «are you hungry?» Замкнений герой киває… Далі герой у капюшоні різко забирає записку, доїдає шматок їжі та зминає папірець. Відходить на кілька кроків, щоб кинути його у скло. А далі йде і лягає на ліжко, обличчям донизу. А головний герой стукає у скло, один раз.

Сцена 12. Друга ніч. Замкнений герой щось перебирає на балконі, і знову лунають два стуки у скло. Це знову він. Людина в капюшоні. Однак цього разу він із пляшкою води, яку допиває на очах у замкненого героя і прикладає другий папірець – «Are you thirsty?» Головний герой знову киває. Та сама реакція. Зминання папірця і кидок у скло. І так само людина в капюшоні йде спати. Все так само обличчям вниз.

Сцена 13. І так раз за разом. Раз за разом. День за днем. Швидким нарізанням кадрів показується третя ніч, четверта, п’ята, шоста… І ось сьома. Головний герой щось перебирає і доопрацьовує. Як тут… Стукіт у двері. Або стукіт по склу від людини в капюшоні. Він сьогодні прийшов без нічого, тільки з папірцем, де написано – «DO YOU WANT TO GO OUT». Головний герой киває.

Сцена 14. Головний герой думає, що повториться, як усі минулі ночі. Адже людина в капюшоні також відходить назад і також складає папірець. Однак двері самі відчиняються, як і раніше навстіж, і головний герой може вийти. Тим часом силует у капюшоні стоїть спиною в дальньому кутку кімнати і на щось чекає. Головний герой вирішує напасти. Він не дарма весь цей тиждень обмірковував план. Правда, він уже й не сподівався його втілити.

Сцена 15. Він з розбігу накидається на силует, який саме цього й чекав. Той різко обертається й хапає головного героя за горло, той не чинить опору й зникає. Повертається в тіло. Розсіюється. Тепер їх там двоє. Починається боротьба. Іноді вони міняються місцями. Один намагається вигнати другого і навпаки. Двері на балкон все ще відчинені. І ось туди вже переходить їхня битва. Де в підсумку перемагає головний герой. І зачиняє двері за силуетом у капюшоні. Щоб той більше не вийшов звідти.

Сцена 16. Вони помінялися місцями. Знову… Тепер головний герой дивиться у вікно з боку кімнати, а людина в капюшоні та масці клоуна — з боку вулиці. Головний герой йде спати, гасить при цьому все світло. І лягає спати обличчям догори. Екран гасне. Різкий кадр з відкритими очима, і головний герой прокидається, все так само вночі. Він думає, що це йому приснилося, п'є воду і йде далі спати. Камера направляється на двері балкона, проходить через них, і ми бачимо силует, що сидить по-турецьки. Який сидить спиною. Екран повільно гасне.

Сцена 17. Сцена повторюється з самої першої. На відкритій терасі вночі сидить людина. Усе в чорному й у капюшоні, обличчя не видно. На нього падає пряме біле світло від лампи. Голова опущена вниз, він сидить по-турецьки. Коли кадр максимально наближений (на рівні піднятої голови), герой злегка піднімає голову і дивиться в камеру. На його обличчі маска клоуна, ну або грим клоуна. Він посміхається. І з'являється напис «It takes two». Зображення повільно згасає. Чорний екран. Фінальні титри… THE END!