11

Тим часом Ісав також розбудовував своє життя. Після смерті свого батька, він зумів створити кілька союзів завдяки династичним шлюбам. Це дало змогу більш-менш утвердитися серед палестинських князів. Крім того, Ісав маючи чисельну перевагу у воїнах не одноразово міг вступати в сутички з будь-якими іншими вождями. Таким чином він прорубував собі дорогу в життя мечем.

На відміну від свого брата Ісав був прямолінійним. Він більше покладався на фізичну силу а не на розсудливість, як це робив Яків. Ісав був сильним чоловіком. Але разом із тим не далекоглядним. Він вважав, що усього треба добиватися силою. І тому завжди зневажливо ставився до «хитромудрої поведінки» свого брата.

Ідея дипломатії і подвійних стандартів для нього були чужими. Він був воїном. І хоча сам Ісав не був злим, він ніколи не міг добитися того статусу і такого визнання які були у молодшого брата

Яків для нього був маминим мазунчиком. А весь його статут лише щасливим випадком. Ісав ніяк не міг зрозуміти, чому мати і батько з надією дивляться на цього дечого боягуза, котрий навіть зарізати козу боїться.

Минув час… Яків вернувся з Месопотамії[1]. Він був достатньо багатим, що міг навіть не претендувати на батькове майно. Тепер він мав худобу, людей, статус. Це вже був не той Яків, що багато років тому обманом змусив батька дарувати йому все[2]. Це був уже не той молодий юнак. Ні. Це був зрілий чоловік, що міг відповідати і за себе і за тих, кого він вів. Це була цілком інша людина.

Ісав, бачив ці переміни. Але здоровий глузд забороняв йому довіряти братові. Він не міг забути братового підступу у минулому. І хоча Яків не один раз посилав дорогі подарунки, все ж Ісав бажав за краще триматися подалі від свого «благословенного» братика.

Тому Ісав перекочував зі своїми кланами на південь, в місцевість Сеїр[3]. Це була доволі вигідна для кочівників земля. Вона була достатньо придатна для випасу худоби. З іншого боку ці землі не перетинали торгові шляхи. І тому тут був певний затишок від різних «непроханих гостей». І хоча сили Ісава були досить таки не погані, все ж він тепер волів за краще не вступати просто так в якісь сутички.

Тепер він був вождем клану. Це вже було зовсім інакше, аніж тоді, коли він був молодим і сильним воїном. Тепер слід було думати кожного разу, перш ніж хапатися за лук.

Ісав сидів біля намету розмовляв з Хорі, своїм головним слугою. Це був розумний, виважений, старший чоловік. Замолоду він був попав в рабство до одного з князьків. Але в один прекрасний для нього день, на це селище напали люди Ісава. Чоловікові не було куди йди і він примкнув до лав людей, котрі його звільнили. Саме так Хорі і опинився тут.

З цими людьми він почувався вільним. Тепер він був не просто живою силою але повноцінним членом клану. Він був розумний, відважний, чесний. Хорі завжди дбав про свого благодійника. Тому старався робити все якомога краще. Ісав дуже цінував таку відданість. Тому зробив його своїм заступником в усьому. А ще одружив його з однією зі своїх дочок, котрих мав від численних наложниць.

Вони стояли і про щось розмовляли, коли на пагорбі побачили чоловіка на віслюку. Це був посланець. Посланець від Якова.

Після того, як Яків повернувся з Месопотамії, він часто обмінювався з братом різними звістками, новинами чи просто подарунками. Звісно, це можна було б розглянути як замилювання очей чи підлабузництво. Але Ісав не бачив в цьому нічого такого. Крім того, як не як а це був його єдиний рідний брат. Тепер, коли померли батьки, лише Яків був найріднішим у цьому світі.

Посланець наближався все ближче. З усього було видно, що він мав стомлений вигляд. Значить він пробував в дорозі без відпочинку. А отже, ситуація була серйозна.

Ситуація була справді не радісна. Неврожай! Ось чого брат прислав свого слугу. Але ж неврожай є усюди. І Ісав теж не бездонна діжка. Що він може порадити тут!?

– Що ж, я зберу раду старійшин – промовив Ісав – Ми маємо обговорити це питання. Я не можу просто так взяти і щось відібрати від своїх дітей…

– Ви не все зрозуміли – промовив посланець – Мій володар, не хоче ставати для вас тягарем. Зовсім ні. Він не просить про допомогу. Він просить поради. Союзу. Як далі діяти.

– Ну… Це взагалі зовсім інше питання. Але я не можу просто тобі взяти і відповісти. Воно потребує обговорення. У вечері прибудуть мої сини з розвідки. Ми зберемося і всі разом обговоримо ситуацію.

– Звісно – відповів посланець – Але дуже прошу якнайскоріше. Мене чекають з відповіддю.

– Певна річ. Ти отримаєш відповідь ранком. І відразу вирушиш. А зараз іди і відпочинь з дороги. Мої люди тобі дадуть тобі їжу і нагодують твою скотину.

– Що ж – обернувся Ісав до Хорі, після того як посланець з ник з очей з один із слуг – А тепер скажи мені, друже, що я маю відповісти йому? У Якова тепер складний час. І вартувало б йому чимось допомогти. З іншого боку – Я не хочу відправляти своїх людей до нього, щоб ті воювали за нього. Це оголить наш стан. Що скажеш?

– Ні, він не послав просити людей – відповів Хорі – Бо інакше би прислав когось із синів. Думаю, що твій брат не планує ні с ким воювати. Він надто розумний, аби в такий час починати якусь кампанію. Тут справа в іншому. Не врожай по всьому Ханаану. І до нас слухи доходили не один раз. Тож можливо він хоче почути, що ти порадиш робити в такому випадку. Все ж таки, на забувай що він довгий час не жив тут.