3

Юда вже давно вів подвійну гру. Він краще за усіх братів вивчив принцип виживання серед чужинців. А тепер отримавши ще й батькове благословення і підтримку, а по-суті повну згоду дій, міг пожинати плоди своєї «інтелектуальності».

Його союзи з місцевими князями мали великий успіх, оскільки з вождем кожен прагнув рахуватися. Він тепер же ж був не просто одним із синів старого вождя Якова але його правонаступником. І це багато значило.

На той час у Юди було уже троє синів[1]. Це теж було не мало важно для нього, бо в противному випадку влада все рівно б перейшла до іншого. А так він тримався надійно в стані вождя.

Та була одна прикрість. Старший син Юди помер. Хлопцеві було яких вісімнадцять. Це було поганим знаком. До того ж він не мав ще дітей. І це утруднювало для Юди союз із Халком, батьком Тамари[2]. Остання могла повернутися до свого батька. А це могло означати, що старий Халк міг ще знайти собі іншого, кращого союзника. Для Юди це було не припустимо. Але смерть синів змушувала дивитися реально на речі. Крім того, у нього ж ще було двоє  молодших синів. Хоча в його успіх Юда вже не так сильно вірив.

Тому Юда змусив свого другого сина – Онана одружитися з Тамарою. Це звісно, робилося виключно виходячи з інтересів родини. Але й сама Тамара була не поганою жінкою. Висока, стройна, з красивим смуглим личком, великими чорними очима, довгим чорним волоссям і милою усмішкою. Ну як можна було б не закохатися в таку красуню. Та однак, Онан на відріз не хотів бути з нею. І це не дивно. Адже за законом[3], він мав просто допомогти відродити втрачене ім’я свого брата. І не більше. Він прекрасно розумів, що він нього вимагалося лише одна річ – дати потомство. А самому залишатися далі молодшим братом. Надія після смерті батька успадкувати все пропадала. Такий хід подій його не влаштовував. Він сам хотів отримати все. Тому й ніяк не погоджувався на такий шлюб. А Юда в будь-що прагнув втримати такого надійного союзника. Тому просто, силою заставив сина зробити те, що той ніби мусив. Але результату не було.

Вкінці кінців Онан помер. А це вже було таки погано. І навіть не тому, що втратив уже другого сина. Ні. Але тому, що в його плани таких подій не входило. Юда був змушений відправити невістку додому. Це означало одне – розрив союзу. А з іншого боку, брати це могли б сприйняти як «Божу кару». І тоді Юда би багато втратив. І не лише фізичних доходів. Зовсім ні. Щось куди більше. Моральний авторитет. Таким чином він міг втратити все абсолютно. Ну а як він може правити іншими якщо він є «противним Богові»! цілком просте і водночас сильне питання. Який з нього лідер тоді?  Що він може кому вказати, якщо є невгодний Богові їхніх предків. Це мало вагу. Вождь повинен бути лідером. В усьому. Найперше моральним. Не просто командувати і правити. Ні. Він має бути всюди першим. Всюди давати початок. Всюди вести і сам має слідувати тому ж закону. Він не може бути інакшим аніж інші члени спільноти. Він повинен першим бути. І мати добрі відносини з їхнім Богом. Інакше вони всі приречені. Старий Яків пережив багато різних ситуацій, злетів і падінь. Але він завжди був авторитетом для решти. Вони вірили, що батько спілкується з Богом. Вони знали, що Той же самий Бог дає їм перемоги і силу. А що зможе дати Юда? Який він зможе вказати авторитет? У батька он тринадцять дітей. І попри все що би не сталося у нього є і спадкоємець і ще маса синів та внуків. А він що…  Це був  залізний аргумент. Він не вартий влади. І хоч Юда зміг отримати батькове запевнення у своїй першості. Та це було досягнуто обманом. А отже, є нечесно вкрадено. Може за це він і є покараний. А час йшов.

По якомусь часі померла при родах Гееза, дружина Юди. Для того часу роди часто могли закінчуватись фатально. Нічого в тому дивного не було. Але скільки всього за раз. І два сини померли і дружина з дитиною при родах. Це було поганим знаком. Та попри все він мусив триматися. Бо інакше помре й сам.

Але крім власних проблем і драм були ще й ситуації, котрі потребували втручання або присутності глави сімейства. І однією із таких справ була стрижка овець. Процедура була не з найкращих але зате вона давала так необхідну шерсть для ткацтва. А це була і одіж і продаж. А отже гроші. Чим більше шерсті тим більше можливостей. Цей товар високо цінується і потребує ретельного догляду. Це як частина догляду за своїми вівцями. Що краще вони себе почувають то багатшим стає їхній господар. Просте і золоте правило для кочівника. Крім того, як і всюди можуть бути різного роду надужиття, крадіж і т.д. Саме тому господареві слід самому бути присутнім на такому заході. Заодно і має можливість побачити все стадо як най поближче.

Якби там не було а Хіра[4] таки вмовив Юду піти разом із ним. Він був давнім другом Юди і його заступником. Його невеличкий клан приєднався до Юдиних людей ще на самому початку юдиної самостійності. І від тоді він не покидав свого друга і сюзерена. Хіра був місцевим, тому його підказки мали велику цінність. Особливо на перших порах. Він теж брав участь у розгромі Сихема. Це дозволило Юді попри все отримати певні дивіденди. Адже ж Хіра був його підопічним. Навіть якщо і дуже таки автономним. Хіра був чоловіком слова і зброї. Він не зупинявся ніколи і ні перед чим. Від самого початку свого перебування з Юдою він очолював його людей. І жодного разу він не програв. Він вмів не лише добре захищатися але й думати, уявляти, моделювати ситуацію. Така людина могла б далеко піти сама. Але його рід був не чисельним. Тому Хіра мусив триматися більш сильніших і впливовіших.

-Юдо нам варто піти в Тімну[5],-сказав Хіра,-дружину твою уже не повернеш а от статки твої ще при тобі.