Розквіт бурі

Мирослава. 19 років.

І знову сон з минулого.

До судного дня рік:

Йоронна ставала все вправнішою майстринею з бойових мистецтв. Її завзятість з небезпечним вогником в очах розбивали вщент надії на перемогу в бою.

– Йоронно! Ви вмілі в швидкісних нападах. Та не в силі вистояти проти мене!

– Не кажи гоп, Віро! Хоч ти більша й сильніша, однак програєш моїм магічним технікам! Ха!

– Генералко, не змусьте її заплакати!

– Замовкни, Зенику!

– Олешко, твоя сестра мене обража! Зроби щось – сльозливо мовив Зеник 

– Заслужив, друже, заслужив.

До чергової сутички хлопців підходить сувора дівчина з темним виразом обличчя, змушуючи тих замовкнути й не відволікати Йорону.

– Панно Миродаро, вас кличуть вельмишановні Світочі. 

– Ну Стасю! Всю малину зіпсувала! Ми ж бій не додивилися!

– Перемогла б Йорона з рахунком 2/3 на її користь, бо в останню мить використала б магічне прискорення з ударом за спини для уповільненої Віри, яку генералка виснажила ще на початку 

– Капець, як ти все знаєш?

– Бо треба не ґав ловити, в тренуватись, Зенику!

.......

Різко вставши, намагаюся прийти до тями.

Світанок. Час особливо болючий. 

Раптом крізь величезне вікно пробивається проміння й освітлює картину сім'ї Волошкового суцвіття.

Такі величні. Гарні 

Торкнувшись найменшої дівчинки, я вмить відсахнулася.

"У той день...

Зрадливі робітники палили культурні надбання роду чорної крові.

– Ні.НІІ!

Дівча підбігло до сімейного портрету, від якого лишився попіл та зчорніла позолочена рама."

– Світ довкола зотлів. Від болю. Від страху. І ненависті

– Що ти там бурмотиш?

– А, це ви. Кажу, щоб ви зробили заради родини?

– До чого такі питання?

– Дайте відповідь.

– Усе, на що здатен.

– А помстилися б, якби їх вбили?

– Безперечно.

– І я. Я зроблю усе, аби відплатити кривдникам тією ж монетою.

– Ось і молодчинка. Але щось ти останнім часом якась песимістична. Ходімо печивка поїмо...

....

В добу густої непроглядної темряви, коли єдине світло – це тьмяне мерехтіння світлячків. А на центральній площі можна бачити лише пияк чи членів сатанинських угрупувань. 

В барі "Чорне перо", десь під землею в підсобках лунали голоси:

– Потрібно діяти! Скоро в принцеси чортів ювілей. Якраз до палацу буде нагода завітати всім бажаючим.

– Він має рацію. Годі гаяти час.

– Я сказав Ні! Без її знаку ми не маємо права вчиняти заколот!

– Ці виродки ростуть собі далі, насолоджуючись життям! А..

– Зараз я ваш керівник. Будемо чекати сигнал стільки, скільки треба...

....