Йорган

Частина 2

Свідомість поверталася до Йоргана спалахами. Він не одразу зрозумів де він і чому віртуалшолом не знімається, проте за деякий час розібрався, що то не шолом, а тканина, обліплена ззовні мокрою землею. Так-сяк позбувшись «брудошолому», хлопець виявив, що лежить під поламаними деревами у ямі, яку поступово заповнює водою тихий дощ. Протерши обличчя Йорган акуратно висунув голову з переплетіння гілок та розгублено роззирнувся. Флаер стояв там же де він його запам’ятав, але був закритий. Це бентежило і заспокоювало одночасно. Якщо флаер цілий, то й батьки з сестрою теж, але якщо з ними все добре, чому вони покинули Йоргана? Обережно вибравшись з ями та гілля хлопець оглянув себе, але не виявив навіть подряпин. Захисна тканина комбінезона амортизувала удари, тканина-нападник, схоже, вберегла від подряпин, нещодавно перекопана батьком ділянка — суттєво пом’якшила падіння, ще й дерева поряд з ним впали надзвичайно вдало.

— Казав же Матіасу, що я щасливчик, — хмикнув Йорган та витягнувши з багнюки підступний шматок тканини-нападника, уважно його розглянув. Це була тонка міцна синтетика, подібна до тієї, з якої у віртуалі зроблено парашути, але в реалі Йорган такої ніколи не бачив. Як власне і парашутів, бо люди вже давно пересувалися планетою лише на флаерах. Хлопець старанно скрутив незвичну тканину, вирішивши її полишити собі, або, якщо не придумає їй застосування, продати Центру розподілу. А вже гроші йому точно знадобляться, адже перенесення свідомості у цифровий носій можливе лише після оплати збереження тіла, що зовсім недешево. І батьки на це кредитів точно не відсиплють.

Йорган ще раз роззирнувся на суттєво потріпаний сад, здивувався, що батько ще не бігає навколо повалених дерев, і попрямував до флаера. Коли хлопець наблизився, флаер послужливо відчинився, відкривши погляду пустий салон. Йорган зайшов, невпевнено зазирнув під сидіння, до останнього сподіваючись, що батьки з сестрою десь сховалися, попри те, що ховатися там було елементарно ніде, та розгублено почухавши потилицю, попрямував до панелі керування. Запустив довідкове меню, набрав індивідуальний номер батька.

— Організм 35788 на відновленні, — несподівано голосно повідомив незнайомий жіночий голос, від якого хлопець аж смикнувся. До сьогодні їх флаер не мав голосового інтерфейсу. Йорган придивився до панелі керування, сидінь, підлоги й зрозумів, що це не їх флаер. Відсутні тонкі подряпини на сидіннях, дрібні малюнки Карі на підлозі, та й у панелі керування  трохи інше оформлення.

— Вони, мабуть, полетіли до медичного центру… Але чому мене не забрали?... — спантеличено пробурмотів хлопець та знову повернувся до довідкової панелі, активував функцію діалогу.

— Коли я можу побачити Організм 35788? 

— Орієнтовний час відновлення сімсот двадцять годин.

— Халепа… А де інші члени моєї родини? — розгублено спитав Йорган.

— Організм 18788 на відновленні. Орієнтовний час відновлення сімсот сорок п’ять годин. Організм 167897 на відновленні. Орієнтовний час відновлення вісімсот чотири години.

— Та ви знущаєтеся! Всі на відновленні? А мене полишили, як корінчик, відмокати у розчині багнюки?

— За заявкою організму 18788, організму 156786 забезпечено флаер.

— Яка турбота. Полишили мене в багнюці під наглядом флаеру. Ще й на цілий місяць! А хоча… — хлопець зупинився на півслові, обмірковуючи несподівану думку, а потім поставив інше питання. — Які є замовлення Центру розподілу на наступні вісімсот годин?

— Попередні замовлення виконано. Замовлень на наступні вісімсот годин немає.

— Ну хоч щось гарне! — потер руки Йорган.

— Рекомендовано провести роботи по мінімізації школи спричиненої насадженням діями стихійного лиха.

— Обов’язково, але пізніше. Мій організм також потребує уваги.

Стіни флаера зблиснули, по хлопцю пробіглася світлова смуга. 

— Сканування показало, що стан організму 156786 задовільний, —  констатував голос.

— Задовільний, не означає готовий до роботи! Я цілий день горбатився тут, а потім ще невідомо скільки валявся у багнюці! Мені потрібно скупатися, зігрітися, відпочити!

— Активувати повернення до житлового модуля?

— Так!

Літальний апарат слухняно загерметизувався, завібрував та злетів. Йорган стомлено сів, проводжаючи поглядом пошарпаний грозою сад, та уявляючи, як розлютяться батьки, виявивши, що вся ця «краса» чекає їх. Але хлопець вважав, що після відпочинку у медкапсулі, вони прекрасно самі впораються з усім тим. Минулого разу, після лікування перелому руки, батько повернувся таким активним, що Йорган не знав куди від нього ховатися. Центр розподілу забезпечував занадто гарне відновлення здоров’я та підвищення активності. Але поки його батьки та сестра сплять у біокапсулі медичного центру, він має час на себе. Тим паче, що до батьків флаер його все одно не доставить, адже Йорган не має повноважень задавати нові маршрути.

 

§§§

Потрапивши додому Йорган прийняв душ, змінив одяг, зазирнув до кухні у пошуках їжі (після часу проведеного у саду завжди шалено хотілося їсти) та, прихопивши кілька пляшок енергетика, приєднався до віртуалу.

Звичне відчуття прохолоди на потилиці, польоту крізь світло і ось Йорган вже стоїть в одній з приймальних капсул, що мала вигляд кулі з суцільної цифрової панелі. Тут можна було обирати міста, роздивлятися карти, напрямки переміщення віртуалом чи просто відпочивати, задавши якісь параметри приміщення. Але зазвичай у приймальних капсулах ніхто довго не сидів, бо тут не працювала функція реалістичності, тож який би ти собі диван, чи крісло з підлогою не організував, почувався  все одно так, наче лялькою висиш у порожнечі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше