13.2

— Код Бога, код Бога… Патч Диявола з гарантованим ефектом відірвати користувачу голову! І ще мішок голів. Та тих відірваних голів вистачить на пристойний такий курган… — невдоволено видихнув Матіас, коли зображення Марти зникло.

— Так, на чарівну паличку, яка розв’яже всі наші проблеми, це не зовсім схоже… —  похитала головою Анохель.

— Та й близько не пролітало, — фиркнув Матіас.

— Виявляється, я помилялася щодо приручених. Ми всі в одному загоні, хіба що у різних секціях, — задумливо додала Анохель.

— Знаєш, щось без цих знань про причину Скляної хвороби й геніальні рішення та стратегії наших предків, я був значно щасливіший, — потер підборіддя Матіас. 

— Дикі — вихідці зі Сталевого міста? Серйозно? Ні, я ще зрозумів би, якби ви були тими, хто вижив у реалі, чи якби вашим домом був якийсь доісторичний віртсвіт з драконами, але… Сталеве місто? — не міг повірити в інше Йорган. — Мама ніколи нічого подібного не розказувала. Та навіть не натякала!

— Обережність була запорукою її безпеки, а ти на генія уважності зовсім не схожий, — криво посміхнулася Анохель. — А з огляду на твої інтереси та пріоритети, я б теж тобі про диких інакше, аніж під загрозою смерті, не сказала.

Йорган насупився.

— Марта завжди гарно уміла прораховувати ймовірності та права в тому, що треба скористатися шансом відкоригувати Медузу. Бо ми так і житимемо, як миші у лабораторних боксах, доки не передохнемо. Слухняні біотики явно не забезпечать людству розвиток, — струснула головою Анохель. — Тільки спочатку треба висмикнути саму Марту з мацак Медузи та попередити Алехандро, про необхідність підготуватися до можливої термінової й максимально прихованої евакуації диких. Або тимчасової ізоляції.

— Не зрозумів, нахіба зараз щось робити ще й смикати моїх батьків? Зараз, якщо у тебе, тітонько, щось не складеться з коригуванням Медузи, то моїх батьків це хоч не торкнеться і вони зможуть повернутися додому та жити, як раніше. А якщо взагалі зараз нічого не робити, то мама через день буде вдома і сама вирішить, чи варто цим сумнівним пристроєм користуватися. Може він не актуальний? Може вона вже передумала? Може є інший, безпечніший варіант? Давайте просто почекаємо, у неї там до завершення відновлення якихось сорок вісім годин. Та вже навіть менше, — заперечив Йорган.

— Що? — раптом рвучко розвернулася до нього Анохель. — Де ти бачив її відлік часу?

— Онлайн-трансляція з медцентру… — розгублено почав хлопець. Дівчина рвучко схопила його за плечі. — Хто тобі дав посилання? Астра?

— Так…

— Дідько! Дідько, дідько, дідько! Вона знає! Медуза знає, що Марта створила щось небезпечне і ми це шукаємо! Марта для неї лише запасний варіант отримати цю інформацію. Треба терміново повертатись!

— Ми не спустимося вночі, — похитав головою Матіас. — Ти – можливо, ми з Йорганом, маємо всі шанси перетворитися на мішки м’яса з поламаними кістками.

— Чому ти вирішила, що Медуза щось знає? — кліпнув на дівчину Йорган. Він вперше бачив її такою емоційною.

— Бо немає ніякої онлайн-трансляції у медичних центрах! Немає і ніколи не було, це одне з правил Медузи, ще з часів розгулу пандемії! Астра — то аватар Системи, який починає діяти, коли Медуза вважає, що якійсь особі, скажімо так, необхідне коригування напрямку думок. Ось чому вона тебе не чіпала. Вона знала, що ти можеш привести до чогось важливого і статистично більш схильний співпрацювати з Системою, аніж з нами. А через Астру Медуза  намагалася переконати тебе, що диким не можна вірити, а отже й допомагати.

— Ну… ми можемо вдати, що це у неї вийшло, —  примружився Матіас. — Зараз Система нас не бачить, отже, чи знайшли ми щось — не знає. Правильно? Нас внизу чекає її флаер, який Йоргана ідентифікував, тож, доки той флаер там чекає, доти є шанс, що й Медуза чекатиме, що ми з віднайденим до нього повернемося. Досить логічно —  не ганятися за нами лісами, а дати нам можливість самим їй все принести на таці, самовпевнено вважаючи, що ми обдурили систему. А от коли Медуза отримає бажане, то знищить і Марту і диких. Вона зробила цілком обґрунтовану ставку на Йоргана, адже знає, що він мріє жити у вірті й зробить усе, щоб мати таку можливість.

— Неправда. Не так! Не на таких умовах! Не ціною життя батьків! — обурено заперечив хлопець.

— Ага, отже, щодо диких ти б ще подумав, — хитро посміхнувся друг.

— Не те щоб…. Ні, вони теж не повинні гинути. Бо це… неправильно, — трохи розгубився Йорган.

— Система трохи промазала з оцінкою твого гуманізму. Ти закоханий у вірт, але не настільки байдужий, щоб когось вбивати, навіть опосередковано. Та й з батьками ти регулярно собачився, тож запідозрити тебе у жертовності заради них досить важко,  — задумливо мовив Матіас.

— Матіас правий. Думаю, Медуза очікує, що ти дістанеш пристрій Марти і здаси його Системі, для того, щоб повернутися у вірт та отримати доступ до Сталевого міста, —  кивнула Анохель.

— Що? Я що, схожий на таку сволоту? — вирячився на неї Йорган.

— А вона його надасть? — зацікавився Матіас.

— Медуза керується логікою та статистикою, а не якимись варіаціями моралі. А статистика показує, що люди легко вигинають чи переступають свою мораль, заради отримання бажаного, — знизала плечима Анохель, — Не знаю чи надасть. Можливо. Брехні у виконанні Системи я не спостерігала, а Йорган для неї не становить небезпеки, тим паче якщо віддасть напрацювання Марти. Але варто Системі отримати це, — кивнула Анохель на пристрій, що лежав перед ними мовчазним камінцем, —  і Марту вона точно знищить, як і її чоловіка і, навіть, дівчинку.