11.2

Сальватосу розв’язали руки й він під пильним наглядом Анохель активував флаер, санкціонував доступ «гостей» та почав вводити якісь координати. Але тут дівчина раптом зі спокусливою  посмішкою притислася до нього й щось прошепотіла на вухо. Він смикнувся й поспіхом скасував пункт призначення та ініціював передачу керування Матіасу.

— Ви впевнені у передачі керування? — ввічливо поцікавилася Система.

— Так, звичайно, нехай мої гості розважаться, — придушено відповів чоловік.

— У вас підвищений тиск, прискорене серцебиття. Ви знаходитеся під дією стимуляторів?

— Ні-ні, виключно під дією харизми моєї прекрасної гості, — розплився кривою посмішкою Сальватос й тут же, трохи сіпнувшись, поспіхом додав. — Яку я сам запросив.

— Ви плануєте залицяння з подальшими сексуальними контактами?

— Так, саме так… Я планую з нею всі варіанти плотських утіх. Але ж за все треба платити, тож вважаю прогулянка на флаері за таку жінку цілком відповідна ціна. Навіть зависока, але я щедрий, — уїдливо відповів чоловік.

Йорган здивована кліпнув на Сальватоса, але відступивши вбік роздивився причину химерних відповідей, — в шию чоловіка упиралося лезо ножа, яке гарно маскували обійми й волосся Анохель. Отже, це цирк виключно для Системи. Цікаво, а як система ідентифікувала Анохель та Матіаса?

— Пані, Ілоно, ви згодні на такі умови? —  поцікавилася Система у Анохель, тож Йорган зрозумів, що його «тітонька» й тут якось підстрахувалася. Як їй це вдається?

— О, так, непогана угода. Хіба що ми плануємо попередньо трішки ритуальних розваг, — широко посміхнулася Анохель, обіймаючи Сальватоса міцніше. — Але прошу вимкнути камери, маю фобію щодо надмірної публічності.

Йорган спіймав себе на тому, що червоніє, а ще сильно сумнівається, що секс у присутності вже наявних двох осіб можна назвати не публічним. Проте, на подив хлопця, Систему це не насторожило.

— Прийнято. Згода обох сторін засвідчена, допустимість статевих зв’язків підтверджена, камери спостереження вимкнуто.

Панель керування зблиснула та підтвердила доступ до керування Матіасу, два непримітних віконця периметром флаера демонстративно закрилися темними шторками. Дівчина вмить відтягнула Сальватоса від панелі керування та заклеїла йому рот якоюсь прозорою наліпкою. Проте зробила це імітуючи поцілунок, схоже, не сильно повіривши у вимкнення камер.

— Прекрасно, мій майбутній сексуальний партнере. З урахуванням стану твого здоров’я думаю тобі не завадить ритуальний відпочинок перед важливою справою, — промуркотіла Анохель, всадовлюючи чоловіка на сидіння та непримітним рухом рук зв’язуючи його.

— Тю, лише лайт версія? Ілоно, так не чесно, мене ти перед сексом з мішком на голові два дні тримала, —  видав весело Матіас, всідаючись за панель керування. Йорган вирячився на друга,

— Кожен чоловік, то індивідуальний інструмент, що вимагає специфічного налаштування, тому завжди важливо враховувати вік та стан здоров’я свого… партнера, — посміхнулася Анохель та всівшись поряд з Сальватосом, розвернула карту. Йорган скривився, закрив обличчя руками та плюхнувся на інше сидіння. Матіас з Анохель явно непогано розуміли одне одного, принаймні ахінею несли на диво злагоджено.

— А давай-но, мій шановний секс-домінант, подивимося, які красиві є місця на цій планеті, щоб і я могла долучитися до твоїх буйних фантазій? — панібратськи підморгнула дівчина Сальватосу. Той сердито засопів. Дівчина ж багатозначно на нього подивилася й занурилася у вивчення карти.

Флаер злетів. Сальватос набундючено спостерігав за діями Анохель, час від часу, коли вона демонструвала йому якісь об’єкти на карті, кивав чи заперечливо мотав головою. Іноді то відбувалося після легкого сіпання, наче його щось вкусило. Матіас впевнено ввів флаеру координати та продовжував  гратися з панеллю керування, час від часу зацікавлено оглядаючи краєвиди. Йоргану полишилася роль спостерігача, бо долучатися до вистави, яку грали ці троє, бажання він не мав, а розпитувати про щось, було явно недоречно.

Споглядаючи на Сальватоса, хлопцю досі не вірилося, що цей, на перший погляд, нехай і трохи дивний, але, наче, приємний дядечко, хотів його стерти. Втім Йоргану важко було повірити й у те, що Анохель обіцяла вбити Сальватоса. І робила то так моторошно-буденно, наче таким щодня займається. Але найбільше його дивувало, що цим погрозам без жодних сумнівів повірив сам Сальватос! Тобто, він вважає це можливим? Як? У світі, де людей полишилося жменька, вони здатні вбивати один одного?  І не лише когось одного, а усіх? Бо ж Сальватос запропонував знищити Медузу! Зруйнувати Систему, яка забезпечує життя більшості біотиків, щоби що? Врятувати себе? Але ж він теж помре без неї! Чи лише він мститься Системі, що з якоїсь причини відмовляється подовжувати йому життя? Але чому? Хто він такий, що може робити все, що заманеться, але не подовжити своє існування чи переселитися у вірт? За що Сальватес ладен знищити усіх? Цілі віртсвіти, цифровиків? Та навіть від Анохель Йорган не чув бажання знищити Систему, попри те, що вона її іменує Медузою і явно не любить. Чи може вона саме це й хоче зробити? А Систему взагалі можна знищити? Ні, для банального знищення, мабуть, не потрібен, дешифратор, який розробила його мати. Чи саме він і потрібен? Йоргану здавалося, що від тієї нескінченної низки питань, його голова просто лусне. А ще ж були питання до Матіаса. Мішок питань. Проте ситуація явно була недоречною для серйозних розмов, тож хлопцю полишалося лише крутитися, невдоволено сопіти та намагатися заспокоїтися. Краєвиди за межами флаера ковзали по краю свідомості хлопця розмитими картинками, доки на обрії не з’явилося знайоме з дитинства плато. Йорган підскочив, хотів щось сказати, але спіткнувся об застережний погляд Анохель й знову повільно сів.