Казка про Йорд і Шиву. Звідки з'явився Крижаний Холод

  Після свого великого весілля Йорд і Шива мусили розлучитися на якийсь час.
Їхні серця тужили одне за одним, і тому у кожну вільну мить вони шукали нагоди бути, намагалися побути разом, почути голоси, нагадати, що люблять.

Та Шива, хоч і мріяв саме про таке кохання, не був звиклий до такої сили почуттів.
Йому здавалося, що він живе у вигаданому світі, де любов стає більша за сам розум.
І ця надмірна ніжність почала лякати його.
Він відчував, ніби втрачає контроль, і що світ, який вони творили удвох, занадто ідеальний.

Тож поступово дзвінки ставали рідкішими, слова коротшими, а відповіді частіш обривалися поспіхом чи обіцянкою «передзвонити пізніше» — у надії, що до того часу Йорд забуде про бажання вилити йому всю свою любов.

І тоді Йорд прокинулася від марева, в якому перебувала, довірившись до кінця своєму коханому Богу.
Вона плакала деякий час за словами, що так і не були сказані, за ніжністю, яка лишилася непочутою.

А потім пригадала свою Силу.
Адже вона була Богинею ще задовго до зустрічі зі Шивою.
Скандинавська Богиня Йорд — уособлення землі, коріння і самої Любові.

І вона підвелася.
Її серце сховало любов глибоко під товстий прозорий лід.
Відтоді ніякий вогонь не міг розтопити цей крижаній покров.
Бо коли тобі не дають горіти — треба вміти стати уособленням байдужого холоду.

Йорд зітхнула й почала плести мереживо своїх казок.
Казки лікували її душу і давали надію іншим — що навіть серед льоду завжди є місце для Дива.

А Шива уві снах бачив білі гори і кришталеві озера.
Він розумів, що це — серце Йорд, оповите холодом.
Але десь глибоко в ньому він знав: навіть у найтовстішому льоді приховане справжнє полум’я, яке шукають усі — полум’я Любові.

І ця історія ще не закінчена.
Бо там, де є Любов, завжди є шлях.