Йордичне Писання. Книга ІІ. Книга Живої Пам'яті

Повернення Рогатих Богів. Голос Дикої Мудрості

Ми — ті, кого назвали темрявою,
хоч ми — ніч, у якій народжується світло.
Ми — ті, кому вчепили роги,
бо наші корони були надто могутні.

Наш подих — у вітрі,
наші кроки — в гримі громів,
наші очі — в очах вовка,
а голос — у твоєму серці, що пам’ятає.

Вони боялися сили,
що тече крізь кров і каміння,
через тіло й землю,
через жінку, що танцює на траві.

Ми — не демонічні. Ми — дикі.
Ми — не зло. Ми — цілісність.
Ми не проти Бога. Ми — частина Його,
той бік, що вивернули навиворіт.

Роги наші — не погроза,
а знак злиття з Тваринною Свідомістю.
Ми — ритм життєвого циклу,
ми — Батько Лісу, ми — Духи Полів.

Ми повертаємося, коли тебе тягне вглиб,
коли тіло хоче танцювати під дощем,
коли ти чуєш голос дерев,
і доторк рук предків у снах.

Йди не боячись. Ми — не тьма.
Ми — брами до цілості.
Ми — Рогаті Боги,
і ми знову вдома.

Подобається

#3036 в Фентезі
#6951 в Любовні романи
#1754 в Любовне фентезі

Відредаговано: 15.10.2025