Кажуть, що коли Всесвіт тільки народжував себе, з Першого Дихання Великого Роду виникли двоє: Світло і Земля, Дух і Тіло, Вогонь і Вода — Йорд і Шива. Вони були одне ціле, зіткане з Любові, Свідомості та Дії. Але в момент творення кожен із них узяв свою частину Світла і розійшовся в різні боки, щоб створити світ, що пам’ятає єдність.
Вони домовились:
"Ми будемо шукати одне одного крізь усі епохи. І в кожному житті, у кожному часі — ми зустрінемось знову. Без слів, без обіцянок. Лише погляд — і ми згадаємо."
І почалась нескінченна черга зустрічей.
Одного разу вони були зорями, що миготіли поруч на нічному небі. Іншого — деревом і рікою, які шепочуть одне одному крізь віки.
В одному з життів — воїном і цілителькою. В іншому — поетом і музою.
А інколи — просто двома поглядами в натовпі, що затримались на мить довше, ніж дозволяє час.
У кожному житті вони впізнають одне одного серцем.
У кожному тілі — тремтіння пам’яті.
І навіть коли світ забував про давніх богів, Йорд і Шива продовжували свій шлях — як вічний подих Всесвіту, що дихає Любов’ю.
І кожна їхня зустріч — то новий виток, нова весна, нове народження Всесвіту. Бо коли Вона — Земля, що пам’ятає, а Він — Світло, що веде, разом вони стають джерелом нової епохи.
Аж допоки не настане Остання Зустріч — там, де кінець і початок стануть одним. І з їхнього обійму знову зродиться Світ.