Розділ 7.2

- Давай мені відро! Алло, Алісо! - З думок мене знову висмикує Патрік і майже не дає схаменутися. Нерозумно якось зараз виходить, що я весь цей час стою і тримаю відро в руках, коли хлопець його намагається вирвати.

Начебто не в собі я обертаюсь і загальмовано простягаю до нього руки, але при цьому все ще не зводжу погляду з Роба.

- Тримай, - посміхаюся йому мляво, а коли переводжу погляд на обідрану козу Янга, то швидко вихоплюю ганчірку і запускаю її прямо в розмальоване обличчя.

- Ти що, зовсім хвора? - Її вереск приводить до тями всіх і мене, в тому числі. Час вже прокинутися і перестати тут слиною обливатися. Замість спортивного тіла треба було б згадати який у Янга поганий характер, а це, між іншим, всяке бажання навіть у його бік дивитись відбиває.

- Прийди до тями, дурепо, - я з тим дівчиськом рівняюся і кажу так, щоб чути було всім, - можеш вважати це чимось на зразок холодного душу. Якщо ти з нами, то рухай поршнями й допомагай прибирати або вали звідси!

Дівка червоніє і готова вибухнути від агресії, але нічого сказати не наважується.

- Думаю, що ти не так уявляла час із Робертом, але що вдієш, у нього сьогодні інше фізичне навантаження передбачене, а не подружки там всякі...

Переможно посміхаючись я йду вперед і навіть обходжу Патріка, який завмер з відкритим ротом, як і всі інші. Нехай інші думають, наскільки я крута, але я взагалі хочу просто звідси звалити якнайшвидше, тому що за мою полум'яну промову я дуже спокійно можу отримати від Янга по лящах, варто йому перейняти мене десь наодинці.

- Готовий посперечатися, що дама серця звалить ще до того, як ми повернемося, - мене наздоганяє Патрік і явно не може приховати свого чудового настрою.

- І мені щось підказує, що ми залишимося з ним двоє на одного. - Насправді мені не так весело, як я хочу здаватися, тому що я до ладу не розумію, що відбувається. Якого біса я почала якось ненормально реагувати на Янга?!

У будь-якому разі мені потрібно закінчувати все це якнайшвидше і звалювати зі спортзалу, а потім бажано більше ніколи не траплятися йому на очі.

- Якщо хочеш, я можу сам все зробити, а ти йди, - Патрік начебто дозволяє мені ухилитися від обов'язків, але водночас уславитися малодушним боягузом в очах інших.

- Тренер може прийти будь-якої миті, ти про це не подумав? Тоді не тільки вам влетить, а й мені по перше число за те, що намагалася його обдурити.

- Тоді постараймося! - З нечуваним завзяттям і натхненням хлопець підтягує відро, і ми крокуємо у бік зали, де вже на всю повинен працювати Роб. Ось прямо так і бачу, що він сидить і своєю п'ятою точкою полірує одну з лавок.

Насправді все виявляється куди лаконічніше - Янг спить. Розпластався і сопить спокійненько, але рівно до того моменту, поки від виду того, що відбувається, не звіріє Патрік. І ось уже я змушена всіма правдами та неправдами вставати на шляху у відра з крижаною водою, яке хлопець збирається вилити на свого капітана. А це, між іншим, загрожує ще однією бійкою.

- Тільки посмій, - до нас долинає голос Роба, який насправді не спить, а прикидається. І звучать ці слова дуже зло. У голосі чуються кричущі нотки, і мені взагалі починає здаватися, що він зараз з місця схопиться і почнеться чергова бійка. Якщо таке знову відбудеться і цього разу у свідках виявиться тренер, то прибиранням спортзалу нам не обійтись і доведеться вимивати весь універ.

Щоб запобігти цьому шаленству, я сіпаюся вперед і намагаюся перешкодити й ніби мені це навіть вдається, але кілька крапель долітають до Роберта, і він сприймає це як особистий виклик. Схоплюється з місця, ніби він цього все життя й чекав.

- Гей, гей! Стоп! Брейк! - У три кроки мені вдається опинитися між ними й навіть руки убік розвести, щоб ці бики один на одного не пішли далі.

Я сама того не чекала, але мене ніби розрядом струму пробирає, як тільки я торкаюся грудей Роба. На руці там шкіра просто горить, що не скажеш про бік, де я утримую Патріка. Там відчуттів взагалі немає.

- Звали в туман, Алісо, - гарчить Роб, - не нагнітай. Якщо до тебе не дійшло, то все це і так через тебе сталося.

- Тоді давайте цьому покладемо край, але якийсь більш цивілізований, - ляпаю те, що перше мені спадає на думку, - у мене є до вас ділова та спортивна пропозиція. Давайте так, якщо завтра команда виграє матч, то той, хто за гру набере більше очок, загадує мені бажання, - я в цей момент обертаюся і дивлюся на Роба, - з універу я точно не піду, але до побажання не траплятися тобі на очі поставлюся дуже серйозно!

- Якщо я виграю, думаєш, що загадаю це, Алісо? - Гарчить Роберт і я бачу як моментально темніють його очі.