Його заборонена

Розділ 1. Новенька

Катя

Мене звати Катя. Але в цьому місті про це ще ніхто не знає. І нехай так буде якомога довше.

Шкільний дзвінок ріже слух, мов сигнал тривоги. Нове місто, нова школа — та сама я. Тиха. Непомітна. І, як завжди, із заздалегідь написаним сценарієм: не привертай уваги, не говори зайвого, не показуй емоцій. Люди не повинні знати, що ти ламаєшся, коли залишаєшся наодинці.

Коридори пахнуть свіжою фарбою і чимось солодким — парфумами школярок, напевно. Хлопці сміються, дівчата шепочуться, клацають телефони. Я пробираюсь крізь натовп до свого кабінету, стискаючи плечі, мов щит. Раптом хтось навмисно зіштовхується зі мною.

— Гей, обережніше, — чується зухвалий голос.
Я підіймаю очі. Переді мною він.

Високий. Самовпевнений. Волосся недбало зачесане, очі — як ті, що вже бачили занадто багато. На мить наші погляди зустрічаються. У нього усмішка — така, що несе проблеми. У мене — обличчя без емоцій.

— Новенька? — питає він, ніби вже знає відповідь.
Я мовчу.
— Мовчання — знак згоди? Ну, побачимось.

Він проходить повз, навіть не обернувшись. А я ще кілька секунд стою на місці, дивлячись йому вслід.

Вперше за довгий час я відчуваю щось схоже на… страх?
Ні, не страх. Передчуття.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше