Бонус-розділ: “Там, де батько бачить онуків”

Сон Діна

Дін заснув непомітно.

Не від втоми —
від спокою.

Йому наснився ліс.
Не темний і не дикий.
Світлий.
Той, що живе лише в пам’яті й снах.

Він ішов стежкою,
яку знав із дитинства.

І там, між старими дубами,
стояв його батько.

Такий, яким був у найкращі роки:
прямий, сильний,
з тією самою усмішкою,
що завжди з’являлася перед полюванням.

— Ти подорослішав, синку, — сказав він.

Дін зупинився.
Серце вдарилося об груди.

— Тату… — прошепотів він.
— Я…

— Я знаю, — м’яко перебив батько.
— Я все знаю.

Навколо них ліс змінився.

З’явився дім.
Двір.
Сміх.

Четверо дітей бігли по траві.

Селена з розпущеним волоссям,
срібним, як місячне світло.
Кайрін — серйозний, уважний,
з поглядом справжнього спадкоємця.
А поруч — двоє малюків:
Альтар і Каель,
ще зовсім маленькі,
але вже з силою в очах.

Батько Діна затамував подих.

— То це… — прошепотів він.

— Мої, — відповів Дін.
— Наші.

Старий Альфа повільно опустився навколішки,
простягнув руки.

Діти не злякалися.
Навпаки —
побігли до нього.

— Дідусю! — засміялася Селена.
— Дивись, я можу так! — вигукнув Кайрін, обертаючись.

Альтар і Каель сховалися в нього під боком,
як вовченята.

Очі батька заблищали.

— Вони сильні… — тихо сказав він.
— І світлі.

Він підвів погляд на Діна.

— Ти добре впорався, синку.
— Краще, ніж думав.

— Я боявся, що підведу… — зізнався Дін.
— Що не зможу бути таким, як ти.

Батько усміхнувся й поклав руку йому на плече.

— Ти не мав бути таким, як я.
— Ти мав бути кращим.

Він подивився на дітей ще раз.

— Бережи їх.
— І її.

— Луну? — прошепотів Дін.

— Так, — кивнув батько.
— Вона — серце зграї.
— А ти — її опора.

Світ почав повільно розчинятися.

— Тату, не йди… — прошепотів Дін.

— Я ніколи не йшов, — відповів той.
— Я в тобі.
— І в них.

Останнє, що побачив Дін,
як батько підвів голову до Місяця
і гордо сказав:

— Це моя кров.
Моя зграя.

---

Дін прокинувся зі сльозами на очах.

Луна спала поруч.
Її долоня лежала на його грудях.

Він поцілував її волосся
і прошепотів:

— Він бачив їх…
— І він пишається.

Місяць за вікном
світився спокійно.

🌙🐺🤍

---