Бонус- розділ: "Лист Діна до ненароджених дітей Альтару і Каелю".

Мої сини,

Я не знаю, коли ви прочитаєте ці слова.
Можливо — ніколи.
Можливо — тоді, коли світ здаватиметься вам надто важким.

Я пишу їх не тому, що боюся.
А тому, що кохаю.

Коли я дізнався про вас, ви ще не мали імен.
Лише два серцебиття — тихі, але вперті.
Вони билися всупереч усьому, як і ваша мати.

Я маю зізнатися:
я не був поруч від самого початку.

Не тому, що не хотів.
А тому, що був сліпим.
Засліпленим болем, гнівом і страхом знову втратити.

Це моя провина.
І я нестиму її завжди.

Якщо колись ви запитаєте себе,
чи був ваш батько сильним —
пам’ятайте: справжня сила не в тому, щоб не падати.
А в тому, щоб піднятися… і повернутися.

Альтаре,
ти народишся зі спокоєм у серці.
Ти відчуватимеш світ глибше, ніж здається.
Я вірю, що ти станеш тим, хто тримає рівновагу,
коли інші вагаються.

Каелю,
ти прийдеш із вогнем у крові.
Ти не боятимешся темряви,
бо знатимеш: світло завжди починається зсередини.

Я не знаю, ким ви станете.
Але я знаю, ким я хочу бути для вас.

Я хочу бути тим,
до кого ви прийдете не зі страху,
а з довіри.

Тим, хто не вимагатиме,
а підтримає.

Тим, хто стоятиме поруч —
навіть коли ви підете власним шляхом.

Я клянусь вам не кров’ю.
Не владою.
Не ім’ям.

Я клянусь присутністю.

Бути.
Чути.
Захищати.

І якщо колись вам здасться,
що світ занадто жорстокий —
пам’ятайте:
ви народжені з любові,
під Місяцем,
у серці жінки, сильнішої за будь-яку темряву.

Я кохаю вас ще до того,
як побачив ваші очі.

Ваш батько,
Дін Монтегю 🐺🌑

---