Післямова

Ця історія народилася з болю.

З болю зради.
З болю втрати.
З того моменту, коли здається, що світ уже зробив свій вибір — і він не на твою користь.

Енн… Луна…
Вона — про тих, кого зламали, але не знищили.
Про тих, хто втратив дім, ім’я, віру — і знайшов себе заново.
Її сила не в сріблі, не в Місяці й не в кланах.
Її сила — у виборі жити, навіть коли серце розбите.

Дін — не ідеальний герой.
Він помилився.
Він злякався.
Він дозволив болю керувати ним — і заплатив за це роками самотності.
Та ця історія не про покарання.
Вона про відповідальність і другий шанс.

Бо любов — це не тільки пристрасть.
Це дія.
Це залишитися.
Це визнати свою провину й навчитися бути кращим — не для себе, а для тих, кого любиш.

Це також історія про дітей.

Про тих, хто не обирає, у який світ прийти,
але здатен змінити його своєю присутністю.
Кайрін і Селена, Альтар і Каель —
вони символ того, що навіть із темряви може народитися світло.

І, зрештою, це історія про любов.

Не ідеальну.
Не легку.
Але справжню.

Про любов, яка болить.
Яка змушує тікати й повертатися.
Яка ламає — і водночас зцілює.

Якщо ця історія змусила вас відчути —
значить, вона жива.

Дякую кожному серцю, що пройшло цей шлях разом зі мною.
Нехай Місяць береже ваші власні вибори.
І нехай любов завжди знаходить дорогу додому.

 🐺❤️🌑

Якщо вам сподобалась ця історія то чекаю на ваші ❤️ і коментарі. І відразу дякую всім хто читає чи прочитав цю історію Луни і Діна ❤️