Розділ 18.

Кабінет був темним, коли Рейнар увійшов.

Я чекав на нього.

Не як господар дому.
Як альфа, який більше не тікає.

Двері зачинилися.

Повітря стало важким — сила двох вовків зійшлася, мов дві бурі, що стримують себе лише волею.

— Ти хотів поговорити, — сказав Рейнар спокійно.

— Так, — відповів я. — Бо між нами немає місця брехні.

Він схрестив руки.

— Говори.

Я зробив крок уперед, не ховаючи погляду.

— Я знаю, що Луна погодилась на заручини з тобою не з любові.

Його брови ледь помітно зрушилися.

— Це не таємниця, — відповів він. — Я ніколи не казав, що вона мене кохає.

— Але ти дозволяєш усім думати, що вона твоя, — прошипів мій вовк.

Рейнар зітхнув.

— Я дозволяю їй бути в безпеці.

— А я не дозволю, — сказав я твердо, — щоб вона обрала страх замість правди.

Рейнар уважно подивився на мене.

— Ти вже змусив її обрати страх одного разу, Монтегю.

Це вдарило точно.

Я стиснув щелепи.

— Так. І я живу з цим щодня. Але я змінився.

— Люди завжди так кажуть, — холодно відповів він.

Я зробив ще крок.

— Я не прошу тебе відступити. Я попереджаю.

Він напружився.

— Ти погрожуєш?

— Ні, — відповів я. — Я говорю правду. Луна — моя істинна пара.

Мій вовк вийшов на поверхню, рикнувши глухо.

Моя.

Рейнар витримав погляд.

— Вона не річ.

— Саме тому, — сказав я, — я буду боротися.

Не за володіння.
За право бути поруч.
За право довести, що я гідний.

— Я не зламаю її вдруге, — додав я тихіше. — Навіть якщо вона ніколи не вибере мене.

Рейнар мовчав довго.

Потім кивнув.

— Я поважаю твою відвертість, — сказав він. — Але знай: якщо ти зробиш їй боляче… цього разу я не відійду.

— Справедливо, — відповів я.

Ми дивилися один на одного, як два альфи, що знають ціну кожного слова.

— Вона сама зробить вибір, — сказав Рейнар.

— Так, — погодився я. — Але я більше не зникну.

Він підійшов до дверей.

— Тоді будь готовий, Монтегю, — сказав він, не обертаючись. — Бо боротися за істинну пару — це не завжди означає перемогти.

Двері зачинилися.

Я залишився сам.

Ми не відступимо, — сказав вовк.

— Ні, — відповів я твердо. — Цього разу — ні.

Бо навіть якщо шлях буде з крові й болю…
я пройду його до кінця 🔥🐺💔

---